Сніг, як попіл, за вікном –
Вгору-вниз, вгору-вниз.
Пелюстки холодні геть летять кудись.
Все проходить, все розтане, все мине колись. 

Затуманив сніг мій світ.
Ще мете, знов мете,
Темно-біле небо із землі росте.
Сніг зітре усе на світі, все в житті не те.

Монстри, привиди ідуть!
Не хотів? Не просив?
Постаті похмурі в світлі ліхтарів.
Пам’ять вибілить начисто заметіль часів.

Продуває крізь бетон
Злісний вир, темний вир.
Світло неспокійне ллється із квартир.
Всі ми жертвами падемо голубих полярних зір.

6.07.2009