Категорія: Рецензії

Мої відгуки на варті уваги книги і кінострічки.

45 ідей для українських міст

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Я зустрів Мікаеля Колвілла-Андерсена пару років тому на одному із заходів U-LEAD, присвячених темі відбудови українських міст. Серед іншого, Мікаель говорив про пожвавлення міської мобільності – в тому числі завдяки велосипедам, які він власноруч доставив українцям з Європи. Одразу було ясно, що Мікаель живе своєю справою – містоплануванням – і так само було очевидно, що він вже встиг добряче зануритися у проблеми України. Саме тому я не міг не купити його збірку “45 ідей для українських міст”.

Read More »

Не озирайся і мовчи

Дмитро Прокопчук1 коментар

Марк Грозан – школяр з великим і щирим зацікавленням у космосі і загальному улаштуванні Всесвіту. Любов до науки йому привив дід – його найближчий друг і наставник. Марк живе своє відносно спокійне задротське шкільне життя, аж поки не стає свідком двох загадкових смертей поспіль. Ані підручники з фізики, ані дідові настанови його до цього не готували. Та це лише початок і попереду на хлопця чекає ще більше випробувань, коли сусідська дівчина показує йому портал у іншу реальність прямо у новобудові, в якій вони живуть. Це стане викликом і для Маркової логіки, і для його фізичного виживання – в історії під назвою “Не озирайся і мовчи” (НОІМ) авторства Макса Кідрука.

Read More »

Raben

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Вивчення птахів стало для мене неабиякою підтримкою у часи повномасштабки. Вправи зі стоїцизму, про які я писав раніше, заохотили мене вивчати природу. Спостереження за нею, осмислення взаємодій між живими істотами, вивчення їхніх звичок добре розвантажує мозок, завантажений світом технологій і людських абстракцій.

Звісно, я не можу назвати себе справжнім birdwatcher’ом, оскільки не сиджу годинами по шию у болоті, щоби зробити вдалі фото рідкісних видів на мега-круту професійну камеру. Однак я спостерігаю за птахами у парку, підгодовую качок (НЕ хлібом!), визначаю вид птаха за його співом через додаток Merlin і читаю книги природнознавців. Raben (“ВОрони”) – перша моя нон-фікшн книга, повністю прочитана німецькою. Її написав австрійський орнітолог Томас Бугняр.

Read More »

“Війна за реальність” Дмитра Кулеби

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

“Війна за реальність, як перемагати у світі фейків, правд і спільнот” – це збірка висновків і порад на основі багаторічного досвіду колишнього голови МЗС Дмитра Кулеби. Кулеба, по суті, є високоранговим комунікаційником. Йдеться не лише про те, що дипломатія це форма комунікації, але і про те, що Кулеба консультував політиків з комунікаційних питань, і застосовував у своїй роботі багато знань і засобів зі сфери зв’язків з громадськістю.

Втім це не зовсім мемуари, це радше спроба осмислення природи комунікацій на основі реальних кейсів і з посиланням на знаних дослідників реклами і пропаганди. Це той випадок, коли практика переходить в теорію. І, як на мене, це дуже цінний матеріал.

Read More »

Otter Country: У пошуках видри

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Це не зовсім типовий для мене огляд-конспект, а радше роздум про читання книжок певного виду і читання з певною метою.

Є книги, які ми читаємо, бо хочемо отримати відповіді, і ті, в яких нас інтригує розв’язка історії. Є книги, які приваблюють стилем автора, або ж книги, які ми читаємо через важливість їхньої теми. А є книги, які читаються заради атмосфери. І хоча це не художній твір, я читав Otter Country (“Край видр”) саме заради уявного переміщення у інакший світ – на Туманний Альбіон.

Це переміщення – заради відволічення від моєї реальності: від питань професійних і політичних, від особистих криз, і навіть від вигаданих оповідей, які присутні в наших життях у стількох форматах. І, можливо, головний тут інсайт саме в усвідомленні, наскільки конкретно моє життя відбувається у площині символів і симулякрів, а не в твердій матеріальній природі. Зв’язок з природою “заземлює”, заспокоює у час, коли вищі матерії валяться.

Read More »

Фіолетова тінь: українська містика

Дмитро Прокопчук1 коментар
Збірка української містичної прози "Фіолетова тінь"

Збірка укранської містичної прози “Фіолетова тінь” видавництва “Ще одну сторінку” приємно вразила мене передовсім тим, що це збірка саме класичних творів. Тут зібрано оповідання другої половини ХІХ і першої половини ХХ століття. В переліку авторів є такі імена, як Богдан Лепкий та Григорій Квітка-Основ’яненко. Коли купував книгу, чомусь думав, що вона складається з доробків сучасних молодих письменників. Але ні. Дуже тішить знати, що в українській класиці було місце містичному, незвіданому і позамежному.

Read More »

“Сковорода. Самовладання”

Дмитро Прокопчук1 коментар

Мало що за останні пару років дозволяло мені відволіктися від нашої воєнної реальності так, як книга одного з моїх улюблених могилянських викладачів та авторів Тараса Лютого. “Сковорода. Самовладання” – це мальовнича подорож у також дуже скрутний для українських земель, але по-своєму чарівний час XVIII століття. Це знайомство із яскравими, визначними постатями нашої історії та “родоводом” ідей, що і нині мають значення для нас. Та передовсім ця книга є ґрунтовним поясненням Григорія Сковороди власне як філософа і як… явища.

Read More »

Нові стоїки

Дмитро Прокопчук2s коментарів

“Нові стоїки” Массімо Пільюччі та Ґреґорі Лопеса – це не зовсім книжка для читання, це радше збірник вправ для практичної роботи. Автори пропонують завдання задля розвитку стоїчних чеснот – практичної мудрості, справедливості, сміливості і помірності – на цілий рік. Кожна з 52-х вправ (по одній на тиждень року) містить уривок із праць древніх стоїків, пояснення на практичному прикладі із сучасного життя та власне саме завдання.

Завдання іноді вимагають від читача щось обдумати, в чомусь себе обмежити або заохочують щось зробити. Наприклад, це може бути обмеження себе в споживанні їжі або щоденне зауважування і занотовування чеснот ваших ближніх. Вправи здебільшого нескладні. На початку мені було легше виконувати самі завдання, аніж привчитися регулярно відкривати цю книжку в один і той самий день тижня.

Read More »

Пиши, скорочуй

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Книга “Пиши, скорочуй” – бальзам для моєї душі. В ній викладено більшість правил написання хорошого інформативного тексту. Більше того, ці правила викладені в дуже добре структурованій формі. Тут на кожному розвороті є нове і важливе. Це одна з тих рідкісних книжок, де варто читати кожне речення. І навіть якщо певні думки повторюються, їх легко сприйняти і так само легко за потреби пропустити.

Із усього, що я читав за життя про редагування/написання текстів, це поки що найкраща книжка, яка залишає усі академічні підручники далеко позаду. Чому? Бо в “Пиши, скорочуй” викладено не абстрактну теорію, а систематизований практичний досвід, мегаактуальний для сучасного копірайтера, піарника, журналіста, редактора чи блогера. Я це кажу, як людина, яка неодноразово бувала в усіх цих іпостасях. Втім автори Максим Ільяхов та Людмила Саричева мають і теоретичну базу – праці Нори Галь, на які вони нерідко посилаються.

Далі – мій традиційний конспект-огляд прочитаного.

Read More »

Занепад влади

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.

Read More »