Коли я чую, що до мого університету скоро приїде чергове пафосне американське бла-бла-бла, моє серденько не вистрибує з грудей, не загораються очі і ноги не відриваються від землі. Чому ж? Зовсім не через ненависть до імперіалістичної країни буржуїв, і навіть не через те, що відвідування зустрічей із цими гостьовими спікерами для мене є часто обов’язковим. Просто після останніх декількох візитів американських чинушів, я вже сам можу за них ці візити проводити – настільки вони тупі та одноманітні. І тут, любі мої читачі, будьте уважненькі, бо я вам зекономлю чимало часу своєю розповіддю.Read More »