Мало який інший політик цього десятиліття дав більше приводів до жартів, ніж Дональд Трамп. Деякі актори і коміки навіть наново відкрили себе світу завдяки пародіюванню американського президента. Звичайно, найбільш відомим серед таких є Алек Болдуїн з його дотепами на Saturday Night Live. Однак сьогодні я розповім не про нього.
Ентоні Атаманюк – американський комік з українським корінням. Нині він веде передачу The President Show на Comedy Central. Read More »
Більшість політичних коміків – доволі грубі. Знаменитий Джон Стюарт і його наступник на Daily Show Тревор Ноа нерідко опускаються до туалетних жартів. Стівен Колбер, попри свою феєричність, часом перегинає з грою на непристойностях, коли штормить Трампа. В українського 95-го кварталу взагалі все, що не є політичним – це жарти сексуального (чи сексистського) характеру. Не так багато людей здатні бути інтелігентними та смішними водночас. І тут напевно мало хто може позмагатися з єгиптянином Басемом Юсефом.
Продовжую досліджувати тексти Вацлава Гавела. Цього разу прочитав матеріал «Анатомія стриманості» (Anatomy of reticence) 1985 року, про утопічно-тоталітарне мислення та політику примирення. Далі йде мій конспект думок, які залишаються актуальними для України і Європи після понад 30 років з часу написання тексту.
Кілька років уже, як я майже не дивлюся нічого гумористичного, якщо це не політичні шоу. Політичний гумор – це своєрідна форма аналітики, яка на практиці часом видається глибшою і влучнішою за розумних дядечок, які сидять і нудним голосом розповідають про “брак політичної волі” і “необхідність реформ”.