Ізнову долучаюся до мого спільника і тревелогера Ігоря Савченка у дослідженні недорозкручених цікавинок нашої країни. Метою подорожі цього травня стала гетьманська столиця Батурин, однак дорогою до нього ми намітили з десяток інших вартих уваги місць, а деякі відкрили для себе геть випадково. Розповідь про подорож викладено не зовсім хронологічно, але ви легко можете, розклавши згадані локації по карті, повторити наш маршрут. Або ж просто прокрутіть до частини про Батурин.

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.