Мене вразила чергова знахідка у халабуді на моїй заміській ділянці. Тумба-домовина – так я називаю предмет, який я там відкопав.

Цей вид меблі по висоті і ширині – як ліжко. Майже не має зачіпок і виступів, отже його незручно переносити, хоч вага у нього і скромна (що, до речі, є рідкісним винятком для радянських меблів). Основний прикол тумби – вона відкривається зверху. Отже, користувач постає перед вибором: або ніколи не ставити на неї нічого зверху, або всередину не класти нічого, що може бути часто потрібним. Вибір попереднього власника ділянки очевидний: на відміну від всіх решти шафок і тумбочок, у тумбі-домовині всередині було абсолютно порожньо, коли ми її відкопали. Порожньо в ній і донині.

Питання до того, що було в мозгах у розробників даної меблі. Чи людина думала, що ця тумба – як п’яте колесо до воза у тісних радянських квартирах? Та і навіть у просторих… в чому смисл цього об’єкту? Напхати її білизною, а потім ставити зверху вази з квітами? Чи сідати самому?

Read More »