Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.

У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Read More »
Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.

У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Read More »
За день до відльоту до Києва прочитав лекцію про Україну для членів організації JEF (Молоді європейські федералісти). Ці хлопці і дівчата сподіваються, що колись ЄС перетвориться на федерацію, подібну до США, хоча й цілком усвідомлюють усі складності на своєму шляху.
Загалом прийшли семеро слухачів. На моїй лекції були присутні і люди, що були вперше, тому я сам попередив їх, що все, що я розповідатиму, може не мати взагалі нічого спільного із тим, чим JEF займається зазвичай.Read More »
Пурніма і Єшван – мої сусіди. Вони з Індії. Програмісти. Я вже трошки знайомий з культурою цієї країни завдяки моєму давньому другу Акашу, тому почувався абсолютно вільно у них у гостях. Та і насправді, якогось великого культурного шоку від нашого спілкування не передбачалося. В силу своєї освіти та наявності Інтернету, ми з моїми сусідами є більше “громадянами світу” і жертвами глобалізації, ніж представниками своїх культур.
Від Єшвана я дізнався цікаву історію штату Андхра-Прадеш, звідки він і його дружина родом. Декілька років тому штат було поділено надвоє під приводом “мовного питання”. Read More »
Важко прочитати, чи не так? Має звучати приблизно як “Ірает”. Це уельське слово. Зовсім нещодавно дізнався його і як раз у той час, коли відчував емоцію, яку воно позначає. Туга за домом, до якого не можна повернутися або якого ніколи й не було. Дурниці, як таке може бути? І взагалі, нащо вигадувати слово для позначення настільки тонкої емоції?
Людська мова украй недосконала. Всі мови недосконалі. Багато речей, що я їх відчуваю та думаю, можна виразити лише російською або лише англійською і жодною іншою, бо в жодній іншій нема відповідного звороту або достатньо точного слова. Можливо, коли я краще вивчу німецьку, я зможу виразити певні раніше приглушені грані свого світовідчуття.Read More »
Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.
Read More »З превеликою гордістю представляю вашій увазі найсвіжішу роботу мого спільника Владислава Бурбели, засновника студії aMaze та проекту Zaprosto.
Як ви могли помітити, це не просто замальовка із життя фільммейкерів, а ще й рекламний ролик, який просуває новий стартап, покликаний усіх людей навчити самостійно робити кіно… може, не всіх, але тих, хто захоче його робити. Яким чином це можливо і чому це важливо для країни, я розпитав безпосередньо у Владислава.Read More »
Меня турнули из проекта Politeka, который я несколько недель назад запустил в Украине. Турнули в стиле путинской дипломатии – сначала придумали бредовейшую претензию, чтобы сделать меня типа виноватым. Когда же я четко аргументировал, что претензия безосновательна, меня стали просто игнорировать.Read More »
Сьогодні офіційно стартував новий медіапроект “Політека” і мені пощастило бути головним редактором у ньому. Це сайт аналітики і новин у жанрі пояснювальної журналістики (explanatory journalism). Ми спробуємо повернутися до витоків нашої професії і простою мовою пояснювати складні речі. І це радісно. На жаль, теми наших новин лишають не так багато приводів радіти.
Про що ми збираємося писати? Read More »