“Безодня“, серія коротких оповідань, написаних учасником бойових дій Владом Сордом, – це напевно найбільш підходяща художня література для читання, коли над тобою нависає загроза повномасштабного вторгнення російської армії. Збірка розповідає не стільки навіть про війну на Донбасі, скільки про ситуації, спричинені цією війною, про звичайних (і не дуже) людей, що опинилися у цих ситуаціях. Усі розповіді по-своєму похмурі, але більшість із них я би не назвав депресивними.

Правда і вигадка тут розмиті і перемішані. Очевидно, що багато, якщо не більшість, героїв принаймні частково списані з реальних людей. Але де саме запозичені з реальності факти переростають у байку, сказати буває складно – через це навіть деякі фантастичні елементи здаються радше перебільшенням, таким собі магічним реалізмом, аніж цілковитою фантастикою. Це своєрідний weird west в декораціях війни на Донбасі. І лінія розмежування – це також і лінія контакту з незвіданим і нереальним.

Доконечно дурію від вартості житла в Києві. Якщо раніше потрібно було заробити просто достобіса грошей, щоби отримати місце, придатне для проживання сім’ї з дитиною, то тепер потрібно заробити в півтора рази більше, ніж достобіса. І всі експерти навколо пророкують, що ціна ростиме далі.

Щоби зрозуміти, чи може спорт, мистецтво чи будь-яка інша сфера суспільного життя бути поза політикою, треба спершу зрозуміти, що таке політика – і все стане на свої місця.