Узяв додаткові вихідні – не заради поїздки чи якихось особливих заходів, а просто щоби перемкнутися, дозволити собі нічого продуктивного не робити, просто посидіти і подумати.

Побути самому із собою, просто побайдикувати – це дуже важлива практика, адже без нічого-не-робіння не буває ані інсайтів, ані креативності. Точно це можу сказати, бо в моєму житті були і періоди тривалого байдикування, і періоди активної роботи. Якщо вони довго не змінюють одне одного – це пекло, в якому твоя душа тупо і безрезультатно вигорає.

Read More »

Уявити море восени мені завжди важко. Легко уявити море влітку – сонячні береги, товсті пляжники, рибалки на пірсах, серфінгісти на хвилях, молодь грає у волейбол, діти ліплять замок з піску, чайки горланять, ніби їх ріжуть, а письменник сидить у барі біля берега і споглядає хвилі. Нескладно уявити і море взимку: похмура поверхня води асфальтового кольору, непривітний вітер, береги пусті за винятком поодиноких романтиків і того-таки самотнього письменника у барі. А яке море восени? Невже дерева біля моря так само жовтіють і втрачають листя?

Море восени чудове – воно ще не встигло до кінця охолонути, але людей у ньому вже мало, вода чиста настільки, що можна розгледіти дно з медузами і водоростями. І це саме та ситуація, коли дно хочеться побачити.Read More »

Не так часто я пишу про мультсеріали, але Gravity Falls однозначно вартий уваги. Це легкий і веселий, але водночас щирий і часом справді драматичний серіал.

Історія починається з того, що 12-річні брат і сестра потрапляють у провінційне містечко Ґревіті Фоллс, де в лісі бродять страховиська і набридливі гноми, оживають динозаври, а з потойбіччя прибуває демон, що панує над часом і простором.Read More »

Я відвідав найбільший острів Німеччини, сповнений природніх див, невимовних заходів сонця та прикрих залишків радянщини.

Острів Рюген із континентом сполучає один-єдиний міст.Read More »

Річка Лан (Lahn) впадає у Рейн поблизу замку Ланек, назва якого буквально так і перекладається: кут або ріг Лану. Повернувши за цей “ріг”, можна надибати багато цікавих місцин – що я і зробив. Моя нова невелика подорож пройшла містечками Бад Емс, Діц та Лімбург.

Бад Емс відомий українцям передовсім як місце, де російський цар Олександр ІІ підписав заборону української мови. Місцевий променад впирається саме у будинок, де відбулося підписання Емського указу. На будинку є відповідна пам’ятна дошка, встановлена українською діаспорою. Поруч із будинком – статуя міфічної давньогрецької німфи Дафни.Read More »

У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.

Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.

Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.

А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки.Read More »

Я давно планував потрапити на гору Льовенбург – одну із восьми гір Семигір’я. Однак сталося, що усі, з ким я планував туди сходити, кудись поїхали геть. Нарешті, я вирішив побачити цю гору сам, але тоді до мене долучився мій сусід з Лівії Саад. Добряче напившись кави, ми рушили в дорогу.

Обмаль зелені на фотографіях далі дещо прикра, але руїни не були б такими атмосферними влітку 🙂Read More »