Реакція українців на цьоготижневе голосування в Європарламенті щодо безвізового режиму достойна якогось окремого ґрунтовного дослідження. Люди в соцмережах постили радісні радощі про те, як путінська Росія програла з нами війну, циніки постили приколи про те, що хто останній виїде з України, хай вимкне світло у “Борисполі”, “УП” поставили новину про “безвіз” ЧЕРВОНИМ ЖИРНИМ КАПСЛОКОМ – честь, ніби для повідомлення про початок Третьої світової або перший контакт з інопланетянами.

Ні, я не заперечую, що голосування в Європарламенті є важливим кроком на шляху до безвізового режиму. І я розумію, що це радісна подія. Питання в тому, чому всі її святкували так, буцімто це вже фінішна лінія в даному процесі? Read More »

Навіщо країні “міністерство правди” і чи воно взагалі працює? Політмайстерня прочитала «Концепцію просування інтересів України за кордоном» від Міністерства Інформполітики. Ми спробували знайти світло в кінці цього документу, а наші пошуки виклали в стислій формі.

Read More »

Часом натрапляю на скарги патріотичної аудиторії про те, що от мовляв пошуковики показують передовсім російськомовні результати пошукових запитів, часто навіть коли запити написані українською. Іноді такі скарги переростають у хвилі обурення, як-от коли директор Google-Україна давав інтерв’ю “Главкому”.

Він розповідав, що Google насправді лише показує реальність, а реальність така, що самі українці здебільшого користуються російськомовними сайтами та мають російськомовні версії ОС чи браузера, тому пошуковик і видає російськомовні результати.

Звісно, патріотична аудиторія може почати дорікати своїм співвітчизникам, що мовляв, чого ж вони не користуються українськими сайтами, чого не пишуть запити українською мовою? Але, на мою думку, це вина не тільки і не стільки споживача. Проблема не в тому, хто і як шукає. Проблема в тому, що взагалі можна знайти.Read More »

Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.

Read More »

Часто людина в депресії на свою голову має нещастя отримувати від оточення різноманітні стандартні і дуже популярні поради про те, що їй “просто треба зібрати сили в кулак” або “просто змінити кут зору і світ стане іншим”. На практиці зміна кута зору та збирання сил у кулак – це все геть аж ніяк не “просто”.

Ось цей комікс алегорично змальовує, наскільки корисними видаються такі поради депресивній людині:

Безумовно, ви скажете, що кульове поранення – це набагато серйозніша проблема за депресію, і ви, напевно, маєте рацію. Але давайте поміркуємо: що спільного у цих несхожих явищ?Read More »

Є безліч усіляких визначень самотності і ось я надумав своє.

Самотність – це стан, коли немає кому розповісти про те, що тебе насправді турбує. Read More »

Ми живемо у страшний час, коли елементарні правила ввічливості почали постити у всіляких переліках на кшталт “15 речей, які не варто говорити вагітній жінці/фанатам “Зоряних воєн”/вашому босу”. Із цих 15-ти пунктів десять краще взагалі нікому ніколи не говорити. І це нібито очевидно. Але для багатьох насправді ні.

Такі списки складаються знову і знову, і здається, пишуться таки не даремно. Людям варто вчитися ввічливості заново. Тому ось моя версія про п’ятнадцять правил сучасного етикету.Read More »