Свіжа книга Тімоті Снайдера “Про тиранію: 20 уроків ХХ століття” настільки коротенька, що її можна сприйняти радше як дуже розлогу статтю. Це своєрідний підсумок усього, що писав Снайдер, упакований для американського читача в контексті сучасних політичних перетворень в США. Цікаво, що коли автор проводить паралелі між якимись подіями ХХ століття та вчинками сучасних західних популістів, він ніколи не називає імені Дональда Трампа – пише лише “наш президент”.

“20 уроків” – це політична альтернатива “Шляху до кріпацтва” Фрідріха фон Гаєка.Read More »

Стаття Вацлава Гавела “Історії та тоталітаризм” – один з найкращих текстів, які я читав за останні місяці. Це глибоко поетичне і гостре переживання усього того неправильного, що собою становить тоталітарне суспільство – водночас на побутовому та екзистенційному рівнях. Попри те, що текст написано у 1987 році, він значно актуальніший, ніж хотілося б.

Можете скачати оригінальний матеріал англійською і самостійно прочитати.Read More »

“Аеропорт” Сергія Лойка – це дивовижно цікавий і приємний приклад сучукрліту, який читається взахльоб.

Так, в оригіналі книга писалася російською, по факту, американським журналістом, але вона написана з дуже українських позицій, вона написана про дуже українські події і про дуже актуальні українські типажі. Тому мені хочеться вважати цю книжку сучасною українською літературою.

Read More »

Нарешті, дочитав “найкращу українську книгу 2010 року” (за версією “Кореспондента”). “Місто з химерами“. Автор: Олесь Ільченко. Так, я йшов довго до цієї книжки, але мабуть так і треба було, оскільки писалася вона частково у Бонні, як на це вказує остання її сторінка.

Це історія про знаменитого київського архітектора Городецького, і – меншою мірою – історія про архітекторів Києва та архітектуру загалом. Це психологічна драма із містичними елементами. Її доповнюють багато фактів щодо власне історії Києва. По цих фактах видно, що автор “виконав домашнє завдання”: досліджував тему, а може і захоплюється нею все життя.

Read More »

З великим інтересом прочитав книжку Петра Охотіна та Андрія Вальчишина “Виграти вибори”.

Приємно, що в Україні пишуть інструкції з проведення передвиборчих кампаній, а тим паче приємно мені, що таку інструкцію написали професіонали, яких я знаю особисто.Read More »

Посмотрел сериал (скорее – многосерийный фильм) “Жизнь и судьба” авторства Сергея Урсуляка, того же, который снял “Ликвидацию”. Да-да, это российское кино, но прежде, чем делать выводы – прочтите рецензию. “Жизнь и судьба” – один из немногих российских продуктов, которые можно и даже нужно смотреть, тем более сейчас, во времена этой, новой войны.

Но фильм этот не о войне. Война, Сталинград – скорее фон происходящего. И немцы (их почти не называют фашистами или нацистами – они прежде всего “немцы”) воспринимаются скорее как какое-то стихийное бедствие, а не как враг с осознанными целями.Read More »

Наближається День Перемоги з усіма його неоднозначностями. Цей та наступний тиждень я присвячую антивоєнній темі та альтернативному погляду на війну. Фільм, який дає один з таких альтернативних поглядів – Unter dem Sand (“Під піском”) або Land of Mine (“Моя земля”/”Земля мін”). Я переглянув його в Бонні на днях Скандинавського кіно.

Це розповідь про розчищення мін після Другої світової війни на західному узбережжі Данії. Для цієї рідко згадуваної в підручниках історії місії було використано німецьких військовополонених – 2000 осіб, з яких близько половини загинули або дістали страшні каліцтва. Багато з них були іще підлітками.Read More »