Написав для сайту “Букмоль” інтерв’ю з розробниками гри за мотивами “Лісової пісні” Лесі Українки.
Неймовірно радий, що вдалося сконтактуватися з людьми, у яких настільки прогресивний і глибокий погляд на ігрову індустрію. Щиро бажаю успіху їхньому новому проекту, а інтерв’ю раджу прочитати всім, кому не байдужа українська класична література та культура Полісся.
Знову каюся – оце тільки зараз подивився перший в своєму житті фільм братів Коенів. Але краще пізно, ніж ніколи.
Історія обертається навколо менеджера однієї з Голлівудських студій. Йому доводиться водночас мати справу із браком талановитих акторів для чоловічих ролей першого плану, викраденням однієї із зірок, скандалом навколо позашлюбної дитини відомої актриси, нав’язливими журналістами та власною нездатністю кинути курити.Read More »
Це не зовсім нормальний огляд, оскільки фільм я дивився не в оригіналі. Spotlight став першим повнометражним фільмом, який я весь подивився німецькою – без субтитрів жодною мовою. Однак, як не дивно, я багато чого зрозумів 🙂
На жаль, Spotlight опинився (іронічно щодо назви) поза увагою прожекторів, оскільки “Оскар” цього року вперше отримав Леонардо Ді Капріо, якого я, звісно, дуже шаную, але який перекрив собою решту переможців престижної премії.Read More »
Подивився нарешті стрічку “Зима у вогні”. Надзвичайно дивне відчуття. Надзвичайно неоднозначний, багатогранний досвід.
З одного боку, дивно дивитися фільм про події, які ти не тільки бачив наживо, в яких не лише брав участь, але які сам описував сидячи на стрічці новин. Це ніби як розмова самого з собою, прокручування в голові того, що ти і так знаєш десь навіть краще, ніж хотів би. Порівняння того, чого в стрічці не показали, із тим, що ти сам трохи забув.Read More »
“Ґранд Будапешт” – найепічніша і найбільш стильна з усіх комедійних стрічок, які я бачив.
Отже, події відбуваються у вигаданій європейській глибинці – країні з мелодійною назвою Зубровка.Read More »
Year Walk – в усіх сенсах проста, але при цьому глибока гра з оригінальною графікою, водночас романтичним, страхітливим і сумним сюжетом.
Year Walk (шведською Årsgång) – давній ритуал ворожіння у Швеції. Іноді цей термін перекладають як Щорічний Похід. У новорічну ніч, іноді на Різдво, на свято весни першого травня або на свято літнього сонцестояння охочий вибратися у такий похід утримувався від їжі і пиття та не виходив з дому аж до півночі. Вночі ворожбит відправлявся у мандрівку темним лісом, зустрічав там незвичних істот і намагався побачити своє майбутнє. Часто цей ритуал закінчувався фатально для його учасника – в силу як природних, так і містичних обставин.
Этот сериал принято критиковать до умопомрачения. Мол это “сериал-популист” и актеры плохо играют, и он намного хуже, чем “Карточный Домик”, и вообще – это все заказло от Игоря Валериевича. Но мне сериал скорее понравился, чем нет. Потому позволю себе еще раз поиграть в адвоката дьявола.
Для начала скажу, что шараханье в крайности – это и впрямь какая-то жуткая наша национальная черта. У нас, блин, либо “добре, бо українське” (каким бы дерьмом оно ни было), либо “Ааа, зрада!” (часто вообще без оснований). Нормальная жизнь начинается со способности трезво оценивать!
Адекватность оценки
Ожидать от любого сериала однозначных ответов, как улучшить жизнь в стране – глупо. Все эти вопросы “Так что предлагает Зеленский? Поматериться и хлопнуть дверью?” не вполне адекватны. Это СЕРИАЛ, развлекательный продукт, рассказывающий вымышленную историю. Это НЕ программа реформ в виде сериала.Read More »
Подивився, нарешті, “Джанго”. Ага-ага, і чверті століття не минуло.
Здається, під мій нинішній настрій знайти кращий фільм було просто нереально. І взагалі, якщо фільм зміг МЕНІ підняти настрій, то це вже мінімум 4 зірочки з 5-ти.Read More »
Прочитав чудову книжку Барбари Шер “Про що мріяти”. Призначена ця книга тим, хто не знає, чим себе зайняти в цьому житті, тим, хто втратив свою мрію, тим, хто виявився неготовим до труднощів дорослого життя, і тим, хто (подібно до мене) розривається між декількома сферами діяльності без найменшого уявлення, на чому зупинитися.
Із книг жанру “Як жити” ця мені видається принаймні поки що найадекватнішою і найпрактичнішою.Read More »
Одна з найприкріших проблем людських суспільств у тому, що їм вкрай важко вийти зі стану маятника в будь-якому великому процесі. Якщо десь колись в чомусь люди перегнули палку, то перш ніж дійти стану рівноваги, палку обов’язково перегнуть в інший бік.
Донедавна ми ще були звиклі до абсолютів, до “призначення жінки/людини/журналіста/тощо”, до непорушних і часто репресивно-дискримінаційних традицій та ідеалів. Тепер – nothing is true, everything is permitted, в жизні смисла нєт, фсьо тлєн і т. д. За цього нового модусу життя людина раптово повинна сама придумувати власний смисл, “створювати нові скрижалі” і ніхто не повинен (не дай безсенсовносте!) вказувати іншим, як ті скрижалі і смисли створювати. А можливо, таки варто було б. Read More »
Око Сови 