Переживаю “провину вижившого” вкупі з тугою за рідним містом, за різними речами, які залишилися вдома. Постійно думаю, що або дім розграбували, або що в нього влучила ракета і він завалився, і ламаю голову, що робити, якщо сталося перше або друге. Війна – тяжка психологічно навіть для того, кому пощастило не бути під постійними обстрілами і не бачити смерть в обличчя.
Read More »Категорія: Щоденники
Про моє особисте.
Інші однокласники
Цього червня минуло вже аж 15 років, відколи я закінчив школу. Дивовижний шмат часу! Це вдвічі більше, ніж я провчився в Могилянці, вчетверо довше, ніж я прожив у Німеччині, зрештою, це на 50% довше за саме навчання в школі.
Read More »Неробство у хворобі
Узяв додаткові вихідні – не заради поїздки чи якихось особливих заходів, а просто щоби перемкнутися, дозволити собі нічого продуктивного не робити, просто посидіти і подумати.
Побути самому із собою, просто побайдикувати – це дуже важлива практика, адже без нічого-не-робіння не буває ані інсайтів, ані креативності. Точно це можу сказати, бо в моєму житті були і періоди тривалого байдикування, і періоди активної роботи. Якщо вони довго не змінюють одне одного – це пекло, в якому твоя душа тупо і безрезультатно вигорає.
Read More »Рік удома
Ось і минули 12 місяців з моменту мого повернення до Києва. І я цілком легітимно можу сказати, що це були чи не найбуремніші 12 місяців мого дотеперішнього життя: ОСББ, нові проблеми з очима, дві виснажливі передвиборчі кампанії поспіль, процес працевлаштування у Мінфін (де нині чи не найжвавіший період за всю історію Незалежності), а ще пара не надто вдалих спроб запустити власні проекти, а також низка інших викликів, які напевно доведеться добивати вже у наступному році.
Але ні, я досі не шкодую, що повернувся (хай наші вітчизняні зрадофіли і мої особисті недоброзичливці кусають лікті!)Read More »
Мій досвід у Правлінні ОСББ
Якщо ви хочете зрозуміти, що таке справжня політика – організуйте ОСББ у своєму будинку або увійдіть до складу Правління вже наявного ОСББ. Цей досвід проілюструє для вас усе те, чого жодна розумна книжка не пояснить про політичні процеси.
В ролі члена Правління ви опинитеся у ситуації між
- (з одного боку) монополістами, які надають електрику і воду за захмарними цінами,
- (з іншого боку) комунальними службами з безліччю якихось комітетів та інстанцій,
- (з третього боку) експлуатаційними конторами, які за всіх форм власності ставляться до вас і виконують свою роботу лайняно,
- (з четвертого боку) лінивими та часто неадекватними мешканцями, які не розуміють ані чому вони повинні в принципі комусь за щось платити, ані нащо треба ходити на збори і когось там слухати, ані чому треба думати перед тим, як ізригати із себе якісь випадкові звуки.
Хто витерпить цю історію до кінця (чи просто прокрутить її) – після тексту знайде посилання на статті, що допоможуть розібратися, як і навіщо створюються ОСББ, хто такі управителі і т. д.Read More »
Безкультурний шок репатріанта
Минуло 4 місяці після мого повернення з Німеччини до України. Час летить дуже швидко, і я майже не мав нормальної нагоди сісти і обміркувати все, що відбувається.
Сьогодні я, нарешті, вирішив задовольнити інтерес моїх колишніх колег і декого з друзів у Києві, які чекають з нетерпінням, коли ж я розкажу про свій “культурний шок” через репатріацію.Read More »
The Hot Winter
Сподівався, що перші пару тижнів мого перебування вдома будуть легкими, навіть пустими. Планував, що чи не єдиним завданням на першу половину грудня буде відсвяткувати своє повернення/новосілля/тридцятиріччя, а решту часу я гулятиму, читатиму книжки і міркуватиму над змінами у своєму житті – тими, що відбулися, і тими, що відбудуться. Життя навчило мене, що між роботами повинні бути перерви. Але вир життя у Києві міцно схопив мене одразу після виходу з аеропорту.Read More »
Facebook: Усі ваші сторінки кращі за самих себе
Великі корпорації – це погано. Коли щось розростається до великих розмірів, неодмінно воно бюрократизується і стає нездатним вирішувати елементарні проблеми. Так, тривалий час воно ще чудово працює для викачки грошей, особливо для викачки за допомогою якихось зловживань, але про відповідальність перед своєю аудиторією, про користь для суспільства в більшості випадків можна забути.
Новітні “інформаційні гіганти” щоденно доводять, що мало чим відрізняються від старих велетнів. Щойно вони стали достатньо успішними, щоби можна було не перейматися про втрату одного окремого клієнта – сервіс їхній стає дедалі гіршим, а розвиток заміняється дебільнуватими нововведенннями, які радше шкодять функціоналу, ніж розвивають його.Read More »
Повернення додому
Як казав один мій колишній колега, “відпустка затягнулася”. Я повертаюся в Україну. Знаю, ви скажете, що я збожеволів, але повертаюся із власної волі. Зневажайте мене за непрактичність, зневажайте мене ціляком 😀
Про причини повернення мені хочеться зацитувати іншого свого колегу – “час рухатися далі”. Read More »
Мій Економіст
The Economist мені надіслав блокнот – подарунок за підписку – і ось нарешті, через два з половиною місяці блокнот прийшов! Щоб отримати цей подарунок, довелося писати скаргу, що блокнот не прийшов за місяць. Виявилося, що у них не було моєї адреси. Я це все нині не в претензії пишу, а радше як важливий наголос, що коли щось не так, як має бути, треба принаймні залишити скаргу.Read More »
Око Сови 