Про моє особисте.
Хворобливі хроніки повертаються… сподіваюся, що не надовго.
Займаюся лікуванням своїх очей. У мене те саме, що було рік тому – хибна короткозорість або спазм акомодації – і лікуюся я знову Ірифрином, вправами та вітамінами. Але от що дивно цього разу – лікарі мені урочисто оголосили, що рік тому вони поставили мені “антинауковий діагноз”.Read More »
2012-ий був насиченим, неоднозначним і дуже серйозним роком. Це був рік великих успіхів, хоча заради цих успіхів і довелося пожертвувати вільним часом, нервами, ставленням до мене деяких людей.Read More »
Чи можна ПРОДАТИ людям інформацію у вік інформації? Чи можна продати пісок жителям планеті Арракіс? Ні, бо якщо ви маєте інформацію, яку можна саме продати, ви навряд чи взагалі маєте проблеми з грошима чи потребу відкривати свій сайт чи газету.
На парах в школі журналістики нам постійно твердять, що ми повинні “ПРОДАТИ”. Що і кому? Все і всім! Продати свій матеріал редактору, продати себе на ринку праці, продати свою тему науковому керівнику, продати свій блог читачам, продати спілкування із собою своїм друзям, продати свою відповідь на семінарі викладачу і т. д.Read More »
Даний запис має на меті підсумувати плюси та недоліки першого року навчання в Могилянській школі журналістики (МШЖ). Дізнатися, що ж такого ми вивчали на журналістиці аж цілий рік, буде, передусім, корисно для тих, хто зважує “за” і “проти” вступу на цю магістерську програму. Моя оцінка не претендує на абсолютну об’єктивність, хоча думаю, що багато моїх колег погодяться з нею.Read More »
Режисер фільму “Тойхтопройшовкрізьвогонь” Михайло Іллєнко завітав до Школи журналістики. Навіть в самому цьому словосполученні “український кінорежисер” вже криється якийсь оксюморон і навіть трагізм. Розмова з паном Михайлом була для всіх нас новим зануренням у мутні, холодні та непривітні води реалій українського кінематографу.
Про те, як у мене вкрали ручку, про загадковий образ стипендіатів Пінчука та як могилянці здобували собі воду – читайте далі. Read More »
Я переміг.
Якщо вірити організаторам, нас таких лише 9-ро… з 1859-ти, які подалися на цей конкурс.
EDIT: Перепрошую, насправді, переможців аж 320. 9 із них – могилянці, серед яких я маю найвищий рейтинг.
Нам це вдалося! Я спілкувався з першим гостем наших “Епізодів” і цей гість – Олег Ляшко! Раджу подивитися весь випуск, оскільки він насправді непоганий, але поки не вирізав окремо інтерв’ю – воно починається з 20-ої хвилини. І не дивуйтеся моїм запитанням – у нас просто тема випуску про моду 🙂
Радий представити вам найсвіжіший випуск новин Могилянської школи журналістики. Тема випуску – день Св. Валентина, але не думайте, що там самі лише соплі!
Дуже дякую Владиславу Бурбелі, завдяки зусиллям і талантам якого стала можливою моя політична рубрика 🙂 Дякую Ярополку Бриниху за співпрацю у нашому новому науковому сюжеті! І, Палич, викладачі неправі про ондатрову шапку і всьо такоє – сюжет, може, не найдинамічніший, але доволі цікавий і монтаж хороший!
До речі, я також не згоден з нашими критиками щодо сюжету, в якому нібито найкраща постановка кадру – з того сюжету (його я не називатиму зараз) я пам’ятаю буквально тільки тему та ім’я автора. А от найкращий, на мою думку, сюжет – це робота Маргарити Чорнокондратенко та Сашка Шпигунова. Просто шикарна робота!
—
UPD: думаю, нашу роботу вже відзначили як паршиву достатньо багато людей. Головна причина – трабли зі звуком та абсолютно негодяща начитка ведучих (що, звісно, не є цілковито їх виною). Чесно, мені шкода мій політаналітичнотрешовий дебют. Деякі люди до нього навіть не додивляються, попри всі хвалебні слова викладачів. Колеги, якщо хтось мене читає, нам треба уважніше ставитися до технічних моментів!
Пропоную задля розваги переглянути і оцінити одну відеовправу у моєму виконанні. Основна задача вправи – передати певну історію звуком. Не знаю, наскільки мені вдалося зробити саме історію, але результат старань мені гріє душу 🙂
Дякую головному герою мого відео Ярополку за його безмежну готовність допомогти!
Око Сови 