Про владу, її джерела, балансування і застосування.
Сьогодні виповнюється рівно три роки, відколи я повернувся з евакуації – з переповненого Львова до тоді ще дуже порожнього і не по-весняному холодного Києва. Я жадав повернення у рідне місто, але це повернення вдарило по мені доволі сильно. Здається, лише у оті перші дні травня я по-справжньому відчув, наскільки життя змінилося і що вже не буде так, як раніше. Вийти з розпачу мені допомогли зустрічі з друзями і… споживацтво.
Read More »
Зазвичай війни асоціюють з такими емоціями, як ненависть (до ворога) або печаль (через утрату близьких). Але впродовж попередніх трьох років і мабуть, якщо я виживу, назавжди для мене головною емоцією цієї війни залишиться розчарування.
Я це кажу не для краси. Мені уже об’єктивно важко ненавидіти росіян іще більше, а постійний потік новин про розбомблені міста, знищені підприємства, пам’ятки історії і заповідники, вісті про загиблих по всій країні – притупив мою здатність до суму, співпереживання і навіть просто переживання за самого себе. Але відчуття невимовного ідіотизму цього світу якимсь чином досі не втрачає своєї новизни. І це при тому, що у мене від початку погляд на світ був радше песимістичний. Я розчарований навіть при тому, що деякими із речей у цьому переліку я ніколи особливо й не “зачаровувався”.
Read More »Зазвичай ідентифікація від противного – це ніби ознака несамостійності. Скажімо, якщо ви намагаєтеся робити все “не так, як Х“, то ви все одно залишаєтеся від цього самого Х по суті своїй залежними, просто зі знаком “мінус”. Тому до 24-го лютого поточного року я намагався усякому визначенню будь-чого шукати позитивний модус.
Проте дедалі більше я усвідомлюю, що ідеальний з моєї точки зору суспільний лад справді ніщо інше, як радикальна протилежність “рускому міру”. Москва вживає в звинуваченнях на адресу Заходу це слово – “Антиросія” – мовляв це те, у що Захід перетворює Україну. На жаль, закид занадто поспішний – Україні є ще над чим попрацювати на цьому шляху. Але утопічний стан, до якого ми справді прямуємо, і в якому я хотів би жити, важко описати краще, аніж словом “Антиросія”.
Read More »
Я належу до людей, що так і не розчарувалися в жодній з новітніх українських революцій. Передовсім тому, що мої очікування не були надмірними, як це зазвичай буває у людей. Але також і тому, що я усіляко стараюся мислити в категоріях наслідків.
Read More »
Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?
Давайте по порядку.
Read More »Минув рік від початку каратину і трошки більше року пандемії в цілому. Впродовж усього цього часу я нерідко стикався із запитанням “Чи довго ще боятися?”. Я читав його в новинах на плакатах людей, невдоволених тим, як влада справляється з кризою. Це запитання негайно з’являється в очах людей щоразу, коли в транспорті чи закритому приміщенні поруч із ними хтось кашляє. Та і сам я не без роздратування задавався цим запитанням, коли вкотре бачив, як закриваються крамниці і кафе, коли чув новини про те, що дієва і доступна вакцина буде ще нескоро, і звісно, коли хтось із моїх близьких чи друзів отримував підтвердження захворювання на коронавірус. Ось і нині я думаю, чи довго ще боятися, поки мій батько лежить в лікарні під апаратом ШВЛ.
Read More »
“Чем старше человек, тем больше ему лет“.
Віталій Кличко
Однією з переваг держслужби була змога відвідувати різноманітні курси підвищення кваліфікації, зокрема і курси про управління персоналом. Під час такого курсу (ще до карантину) одне нібито просте практичне завдання спричинило справжній shitstorm. Командам учасників пропонувалося визначити, що робити з працівником передпенсійного віку, який не збирається продовжувати роботу, коли вийде на пенсію. Задача не містила інших даних.
Read More »
Уже не перший рік маю справу з клієнтами/керівниками, яких захоплює ідея “горизонтальної” побудови команди. Мовляв ієрархії – то вчорашній день.
Read More »
Вдогонку до мого конспекту-рецензії на книгу Харарі, ще трошки критики технологічного євангелізму.
Харарі зазначає, що алгоритми знають нас нібито уже подекуди краще за нас самих. Можливо, колись так і буде, але точно до цього стану ще далеко.
Скажімо, що робити з цією дурацькою темою, коли ти зайшов на сайт, купив книжку, а потім тобі реклама цієї книжки показується ще три тижні – коли навіть ця книжка вже давно тобі прийшла доставкою? Так, звісно, можна просто клікнути “вже придбано” і реклама зупиниться, але як на мене, це чітка демонстрація того, що алгоритм сам по собі не враховує і не знає, що товар уже придбано чи що, можливо, людина почитала опис і передумала взагалі собі той товар брати, чи що може взагалі при наборі слова у пошуковику вискочило, як це часто буває на незручних малюсіньких екранчиках смартфонів, зовсім щось не те, що спочатку людина хотіла знайти.
Але є іще значно глибша проблема…
Read More »
Книга “Вища відданість“ (Higher Loyalty) колишнього директора ФБР Джеймса Комі це щось середнє між мемуарами, посібником з етичного лідерства і збіркою анекдотів, часом доволі похмурих. Звичайно, тут багато “сучасної історії” Америки, як і в подібних книгах, написаних за останні 4 роки посадовцями, яких звільнив Дональд Трамп. Однак передовсім це все ж таки ідейна, навіть ідеологічна праця, в якій автор наочно показує, чому чесність по життю і відданість інститутам важливіша за короткострокову вигоду та мафіозний трайбалізм. І саме цими ідеями “Вища відданість” дуже близька мені.Read More »
Око Сови 