Мені не вдалося врятувати власних сусідів від них самих. Але мій досвід не унікальний. Спілкування з багатьма моїми знайомими, які якось торкалися теми ОСББ, показує, що в більшості навіть цілком легальних, навіть відносно невеликих, навіть дорогих будинків є купа абсолютно аналогічних до моєї ситуацій. Більшість людей стараються триматися подалі від будь-чого, що стосується ОСББ, бо це територія маразму.

Чому ж система організації ЖК-господарства працює так хріново? І як це виправити?Read More »

Звільнити держслужбовця, в теорії, задача не з легких. Після успішно пройденого випробувального терміну для звільнення потрібні серйозні підстави, перевірки/комісії і обов’язково обґрунтовані висновки про те, що людина не виконує свої обов’язки належним чином. І то, ці всі процеси можуть відбутися лише тоді, коли немає якоїсь кризи типу карантину через коронавірус. Саме заради таких визначених законом гарантій багато людей і йдуть на держслужбу. Люди асоціюють роботу на державу зі стабільністю, тобто передбачуваністю.

Однак, як показав мій досвід, насправді, звільнити держслужбовця та навіть цілий підрозділ зовсім нескладно.Read More »

Я ніколи не розумів роботодавців, які намагаються обов’язково і за будь-яку ціну зекономити на зарплатах. На жаль, в нашому народі домінує фундаментальна установка, що найманому працівнику за роботу потрібно платити мало. Бажано – жалюгідно мало.

Є заможний, але жлобкуватий клієнт, якому ти озвучуєш свій мінімально прийнятний рівень оплати, а він починає із принципу продавлювати меншу. А є бідний і неосвічений платник податків, який щиро вважає, що правильно буде встановити мінімалку депутатам і міністрам.

Але, повірте, обидва згадані працедавці риють самі собі ями. І зарплата міністра перебуває під дією тих же законів природи, що і зарплата будь-якого робітника.Read More »

Мемуари покійного сенатора Джона МакКейна важко назвати історією успіху. Він пише про поразку на виборах президента, про неспроможність запобігти провалам США в Іраку, про вибачення перед бойовиком-ісламістом за тортури, яких той зазнав у американській в’язниці. Всі ці історії – своєрідна хроніка невдач, і часом навіть дивно, як людину, яка все це пережила, можна вважати героєм, взірцем, визначною особистістю. І особливо гірко стає читати книгу, коли чітко уявляєш, як воно було МакКейну в тій чи іншій ситуації – коли він розумів, що все буде швидше за все погано, а навіть якщо і вдасться запобігти найгіршому сценарію, ніхто тобі потім не подякує.

Однак саме це і робить дану книгу важливою.Read More »

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.Read More »

“Посібник диктатора” – сучасна цинічна теорія про природу влади. І хоча почасти вона здається поверховою, автори досить переконливо пояснюють, хто насправді визначає ім’я лідера і кому лідер прислуговує передовсім. Ні, тут немає конспірології. Деталі – далі, у моєму огляді-конспекті.

Одразу проясню важливий момент: автори “Посібника диктатора” Брюс Буено де Мескіта і Алістер Сміт не виправдовують і не заохочують авторитаризм, корупцію чи зневагу до людського життя. Вони лише викладають певну логіку, якою мали би послуговуватися керівники будь-якої більш-менш серйозної організації, якщо вони прагнуть залишатися на посаді лідера якомога довше. Read More »

Сьогодні – 100-річчя великої трагедії, за якою послідувала купа абсурду, руйнувань і убивств.Read More »

Дочитав і, традиційно, написав не стільки рецензію, скільки конспект. Враховуючи те, що це книга на 400+ сторінок, читання мого конспекту для багатьох може виявитися економічно виправданим.

Передовсім, це книга не стільки про те, чому нації занепадають, скільки про те, чому їм не вдається розвинутися. Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон практично всю дорогу показують нам шляхи одних держав до їхнього нинішнього успіху і процвітання (США, Західна Європа, Японія) та шляхи інших держав, які мали від початку подібні чи навіть кращі умови, але ганебно і неодноразово їх змарнували.Read More »