Посткросінг – обмін листівками (іноді листами) заради самого процесу обміну. Люди, які займаються цією справою, часто колекціонують отримані листи і листівки.
Боюся, це чудове хобі у багатьох асоціюється із манірним та снобливим хіпстерством (типу “old school”). Але для мене написання листівок стало своєрідною мікроформою мистецтва. Чому я пишу листівки у епоху чатів із функцією звукозапису?Read More »
У своїй промові перед Конгресом президент США Дональд Трамп не сказав нічого принципового нового. Та сама стіна на кордоні з Мексикою, ті самі тези про “купуй американське, наймай американців”. Однак тут важливіше не те, що він говорив, а ЯК він виступав. Багатьом політикам варто повчитися.
Річ навіть не в тому, що цього разу Трамп говорив статечно, у “президентському режимі”. Річ у тім, що свій виступ він побудував на історіях людей, яким адресована його політика і яким вона має допомогти.Read More »
В Україні розгорілася тема так званого “синього кита” – груп смерті, які заохочують підлітків накладати на себе руки. За деякими даними, самогубства фільмувалися і продавалися за гроші в Darknet. Офіційна версія – групи засновували психологи, які таким чином ставили експерименти над людьми. Поліція і батьки забили на сполох, мовляв треба обмежити доступ дітей до Інтернету.
Але рішення проблеми інакше. Воно гранично просте і водночас непідйомне. Якщо хочете, щоби підлітки (та і люди в цілому) не накладали на себе руки – покажіть їм сенс життя. Read More »
Найкращий спосіб українізації – ставати успішним, залишаючись україномовним
В. Брюховецький
Політичне мислення потребує градації людей, подій і явищ. Бо це просто адекватніший погляд на реальність, ніж, скажімо, ділення усього на однозначно “хороше” і “погане”. Психологи взагалі радять замість “хороше” і “погане” казати “сприятливе” чи “несприятливе”. Але тут одразу виникають запитання “Наскільки сприятливе?” і “Чому саме воно сприяє?”.
Рубрику “світ” в українських медіа читають погано. Набагато цікавше людям дізнаватися про якісь ДТП. Ну от якось не дуже цікаво українцю, що відбувається за кордоном. Своя сорочка ближча до тіла, правда? Яке кому діло до того американського президента? У нас оно – війна, тарифи, реформи! І яка різниця, чи вийде Великобританія з Євросоюзу? Нас-то все одно туди не пустять. Однак це хибний підхід.Read More »
Хоча всі мої друзі і колеги – люди з вищою (і здебільшого дуже якісною) освітою, я продовжую стикатися із плутаниною у розумінні ними різниці між політичними ідеологіями. Хто такі праві і ліві, та і нащо ті ідеології взагалі потрібні? Даний запис покликаний у стислі терміни прояснити основи грамотності щодо ідеологій.Read More »
“Аеропорт” Сергія Лойка – це дивовижно цікавий і приємний приклад сучукрліту, який читається взахльоб.
Так, в оригіналі книга писалася російською, по факту, американським журналістом, але вона написана з дуже українських позицій, вона написана про дуже українські події і про дуже актуальні українські типажі. Тому мені хочеться вважати цю книжку сучасною українською літературою.
В останні дні цього унікального року ми поговоримо про те, яким 2016-ий був для Західного світу. The picture says it all.
Як пожартували на німецькому Heute Show “2016-ий був настільки лайняним, що 1933-ій додав його у друзі”. Автор “Ігор престолів” Джордж Мартін, своєю чергою пожартував, що 2016-ий був ним зрежисований. За цей рік відбулося стільки всього поганого, що охопити його думкою складно. В даному тексті йтиметься суто про найбільш прецедентні повороти історії, які тією чи іншою мірою змінюють велику політичну гру.Read More »
Для людства 2016-ий став роком багатьох потрясінь, але для мене це був рік духовного відродження. Я вдячний цьому року за те, що я зміг зібрати себе докупи. От тепер можна і попрацювати.
Рік, що минає, став для мене роком внутрішнього перегрупування. Я справився із більшістю поставлених задач і успішно скористався тими opportunities, які трапилися на моєму шляху. Не усіма, але багатьма. Це не ідеальний рік. До успіху далеко, але от я почав іти.Read More »
Дивовижно бачити кінострічки або серіали, де політики є головними (анти)героями. Традиційно в будь-якому наративі персонаж, наділений владою – це негативний персонаж. І якщо образ революціонера, солдата чи ще якоїсь “людини з народу” зазвичай романтизується, то урядовець чи політик – це майже гарантовано моральний виродок, псих і злочинець. Не винятком є і найвідоміший серіал про політику House of Cards (“Картковий будиночок”), який показує весь бруд за лаштунками “найдемократичніших” країн світу.
Я переглянув обидві версії цього серіалу – сучасну американську та випущену в 90-их британську. Але різниця у 20 років та різниця у політичних устроях двох держав – це напевно найменші відмінності між двома версіями.Read More »
Око Сови 