Про щиру розмову

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Життя мене змусило навчитися конфліктувати, але насправді я ніколи не любив “срачі”, ні в соцмережах, ні вживу. Це така собі дитяча травма: я багато спостерігав сварок між рідними, але майже ніколи не бачив жодного позитивного “вихлопу” з тих конфліктів. Підсвідомо для мене будь-яка суперечка – це марнування сил. Звісно, у когось досвід може бути інакшим.

Згодом, вже в студентські роки, на різних тренінгах з ораторського мистецтва я дізнався, що є ніби різні “режими” впорядкованого обміну протилежними думками: переговори або торги – це одна справа, презентації – інша, і зовсім третя – дебати (суди). Всі ці ситуації розвиваються за неоднаковими правилами, і “перемогою” можна вважати далеко не лише 100%-ну згоду іншої сторони з твоєю думкою.

Read More »

Otter Country: У пошуках видри

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Це не зовсім типовий для мене огляд-конспект, а радше роздум про читання книжок певного виду і читання з певною метою.

Є книги, які ми читаємо, бо хочемо отримати відповіді, і ті, в яких нас інтригує розв’язка історії. Є книги, які приваблюють стилем автора, або ж книги, які ми читаємо через важливість їхньої теми. А є книги, які читаються заради атмосфери. І хоча це не художній твір, я читав Otter Country (“Край видр”) саме заради уявного переміщення у інакший світ – на Туманний Альбіон.

Це переміщення – заради відволічення від моєї реальності: від питань професійних і політичних, від особистих криз, і навіть від вигаданих оповідей, які присутні в наших життях у стількох форматах. І, можливо, головний тут інсайт саме в усвідомленні, наскільки конкретно моє життя відбувається у площині символів і симулякрів, а не в твердій матеріальній природі. Зв’язок з природою “заземлює”, заспокоює у час, коли вищі матерії валяться.

Read More »

Фіолетова тінь: українська містика

Дмитро Прокопчук1 коментар
Збірка української містичної прози "Фіолетова тінь"

Збірка укранської містичної прози “Фіолетова тінь” видавництва “Ще одну сторінку” приємно вразила мене передовсім тим, що це збірка саме класичних творів. Тут зібрано оповідання другої половини ХІХ і першої половини ХХ століття. В переліку авторів є такі імена, як Богдан Лепкий та Григорій Квітка-Основ’яненко. Коли купував книгу, чомусь думав, що вона складається з доробків сучасних молодих письменників. Але ні. Дуже тішить знати, що в українській класиці було місце містичному, незвіданому і позамежному.

Read More »

На вас дивиться Око Сови

Дмитро Прокопчук3s коментарів

Доброго здоров’я усім – як новоприбулим, так і давнішим читачам!

Мій особистий блог, відомий як “Дамітріанство”, змінюється. Відтепер нова назва цієї віртуальної місцини – “Око Сови”. В цьому дописі я розповім, чому так сталося і чого очікувати далі.

Read More »

Ціль – аудиторія

Дмитро Прокопчук1 коментар

Цей допис – розшифровка того, що я часто маю повторювати у своїй роботі як комунікаційник. Тут немає якоїсь великої таємниці, але попрацювавши в різних ролях у різнотипних організаціях можу впевнено стверджувати, що про ці базові речі мало хто задумується. Сподіваюся, даний текст допоможе комусь наростити Ефективність.

Як і в будь-якій діяльності, в комунікаціях має бути поставлена ціль – бодай, щоби оцінити, наскільки добре чи погано виконана робота, бодай для того, щоби ви самі як клієнт або керівник розуміли, на біса вам здався ваш SMM-ник, прес-офіцер чи якийсь інший фахівець, який у вас відповідає за комунікації.

Read More »

Військові експерти і межі знання

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Мені вже гранично складно сприймати медійних експертів, які не є військовими і які при цьому коментують війну. Складно сприймати і тих, що оптимістичні, і тих, що б’ють на сполох. Перші бісять, бо “поховали” парашку на словах уже сотню разів, та це чомусь не помагає в реальному житті. Другі ж ідіоти, бо щось я не пригадую, щоби навіювання суїцидальних станів комусь помагало вигравати війни.

Якщо все так чудово, як говорять одні, то чому у нас чверть країни під окупацією і ще чверть під постійними обстрілами? А якщо все так погано, як лякають інші, то яким таким дивом ми протрималися більше двох років і знищили стільки сил супротивника? Фільтрувати інформаційний потік стало навіть важче, ніж раніше, а слухати всі ці впевнено озвучувані розмірковування майже нестерпно.

Звісно, проблема “експертів” не нова, але особисто для мене проблема починається навіть не з Арестовича і його “2-3-х тижнів”, і взагалі не з пустопорожнього брехливого самолюбування, а з чогось ніби навіть протилежного.

Read More »

“Сковорода. Самовладання”

Дмитро Прокопчук1 коментар

Мало що за останні пару років дозволяло мені відволіктися від нашої воєнної реальності так, як книга одного з моїх улюблених могилянських викладачів та авторів Тараса Лютого. “Сковорода. Самовладання” – це мальовнича подорож у також дуже скрутний для українських земель, але по-своєму чарівний час XVIII століття. Це знайомство із яскравими, визначними постатями нашої історії та “родоводом” ідей, що і нині мають значення для нас. Та передовсім ця книга є ґрунтовним поясненням Григорія Сковороди власне як філософа і як… явища.

Read More »
Паротяг їде серед похмурих зимових дерев на фоні сірого неба.

2023

Дмитро Прокопчук5s коментарів

Відколи я став писати свої щорічні підсумки близько десятиліття тому, ніколи ще не було мені так складно розповісти про свій рік. 2023-ій видається неоднозначним і незрозумілим. Ось ціла низка випробувань і нещасть, але, якщо подумати, порівняно з іншими людьми, мені якось гріх скаржитися. Ось важливі кроки, на які я наважився, і зміни у моєму житті, але їхнє значення проявиться іще нескоро. Ось мої переживання, але чи мають вони значення посеред війни?

Втім тут я можу розповісти лише про те, що було цьогоріч важливим для мене.

Read More »

Чому війна надовго?

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Почну із застереження, що я не вважаю себе воєнним експертом і не претендую на доступ до “надійних джерел”. Радше навпаки, в даному записі я висловлюю суто суб’єктивне враження щодо дуже публічного продукту. Цей відгук – моя особиста відповідь на запитання, чому ця війна надовго і чому вона навряд чи повноцінно закінчиться без припинення існування в нинішньому політичному вигляді або України, або наших кончених сусідів.

Одна з оптимістичних історій програми “Хочу жити”. Кадр із відео про росіянина, який здав кількох інших російських солдат у полон і перейшов на бік України

Якщо коротко: війна надовго, бо російське керівництво вирішило, що Україну треба взяти за будь-яку ціну, і у них багато основного ресурсу, яким цю “ціну” треба виплачувати. Це не нафта і не гроші, і не танки, і не снаряди, це люди.

Хороші технології і багато боєприпасів – це важливо, але якщо тобі нема кого посадити за штурвал, то літаки просто не полетять і танки не поїдуть, і артилерія не стрілятиме.

Read More »

Благодать переїзду

Дмитро Прокопчук3s коментарів

Я переїхав у іншу квартиру, і це мабуть найправильніше моє рішення за останні 5 років. Я переїхав з власної квартири у зйомну, тому тепер мені доведеться платити щомісяця чималі гроші просто за проживання, але це того варте. І це непересічний досвід: це нагода навчитися, переосмислити багато речей і упорядкувати самого себе.

Read More »