Mein Vortrag

За день до відльоту до Києва прочитав лекцію про Україну для членів організації JEF (Молоді європейські федералісти). Ці хлопці і дівчата сподіваються, що колись ЄС перетвориться на федерацію, подібну до США, хоча й цілком усвідомлюють усі складності на своєму шляху.

jef_logo

Загалом прийшли семеро слухачів. На моїй лекції були присутні і люди, що були вперше, тому я сам попередив їх, що все, що я розповідатиму, може не мати взагалі нічого спільного із тим, чим JEF займається зазвичай.Read More »

We all are immigrants here

Пурніма і Єшван – мої сусіди. Вони з Індії. Програмісти. Я вже трошки знайомий з культурою цієї країни завдяки моєму давньому другу Акашу, тому почувався абсолютно вільно у них у гостях. Та і насправді, якогось великого культурного шоку від нашого спілкування не передбачалося. В силу своєї освіти та наявності Інтернету, ми з моїми сусідами є більше “громадянами світу” і жертвами глобалізації, ніж представниками своїх культур.

India

Від Єшвана я дізнався цікаву історію штату Андхра-Прадеш, звідки він і його дружина родом. Декілька років тому штат було поділено надвоє під приводом “мовного питання”. Read More »

The Hiraeth

Важко прочитати, чи не так? Має звучати приблизно як “Ірает”. Це уельське слово. Зовсім нещодавно дізнався його і як раз у той час, коли відчував емоцію, яку воно позначає. Туга за домом, до якого не можна повернутися або якого ніколи й не було. Дурниці, як таке може бути? І взагалі, нащо вигадувати слово для позначення настільки тонкої емоції?

Людська мова украй недосконала. Всі мови недосконалі. Багато речей, що я їх відчуваю та думаю, можна виразити лише російською або лише англійською і жодною іншою, бо в жодній іншій нема відповідного звороту або достатньо точного слова. Можливо, коли я краще вивчу німецьку, я зможу виразити певні раніше приглушені грані свого світовідчуття.Read More »

Сім інформаційних фільтрів

Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.

Read More »

Фільммейкерство: сам собі кіностудія

З превеликою гордістю представляю вашій увазі найсвіжішу роботу мого спільника Владислава Бурбели, засновника студії aMaze та проекту Zaprosto.

Як ви могли помітити, це не просто замальовка із життя фільммейкерів, а ще й рекламний ролик, який просуває новий стартап, покликаний усіх людей навчити самостійно робити кіно… може, не всіх, але тих, хто захоче його робити. Яким чином це можливо і чому це важливо для країни, я розпитав безпосередньо у Владислава.Read More »

Юра, прощай!

Меня турнули из проекта Politeka, который я несколько недель назад запустил в Украине. Турнули в стиле путинской дипломатии – сначала придумали бредовейшую претензию, чтобы сделать меня типа виноватым. Когда же я четко аргументировал, что претензия безосновательна, меня стали просто игнорировать.Read More »

Сайт, який все пояснить

Сьогодні офіційно стартував новий медіапроект “Політека” і мені пощастило бути головним редактором у ньому. Це сайт аналітики і новин у жанрі пояснювальної журналістики (explanatory journalism). Ми спробуємо повернутися до витоків нашої професії і простою мовою пояснювати складні речі. І це радісно. На жаль, теми наших новин лишають не так багато приводів радіти.

Politeka White

Про що ми збираємося писати? Read More »

2014

Новорічний настрій присутній, але якийсь не дуже він святковий – щось ближче до стилю Діккенса, враження скромного і вистражданого свята посеред чуми. Рік, що минає, був дуже важким і неприємним. І це не лише через війну і навіть не через курс валют.

Deer

З одного боку, цей рік був сповнений потрясінь, з іншого – це було одне суцільне, тягуче, виснажливе очікування. 2014-ий став роком розчарувань і передовсім розчарувань у собі, у своїх силах, своїй цінності. Це був рік опускання рук і гніву на усе суще через відсутність сенсу робити будь-що, окрім опускання рук. Головна емоція-2014 – обурення тим, як по-дебільному влаштоване життя в принципі, а надто – життя в Україні.

Слава Богу, ситуація дещо змінилася перед зимою, з’явилися нові можливості, у суцільній темряві прояснилися окремі промені світла. Саме про ці мерехтливі “промені” я постараюся написати далі.Read More »