Вперше за декілька місяців пишу огляд, вперше за декілька років пишу огляд на книжку, вона того варта 🙂
Це хороший приклад постмодерного твору. Read More »
Вперше за декілька місяців пишу огляд, вперше за декілька років пишу огляд на книжку, вона того варта 🙂
Це хороший приклад постмодерного твору. Read More »
Я таки вибрався на недільну службу. І не просто на службу, а до громади, що є сестринською по духу з моєю рідною Українською лютеранською церквою (УЛЦ). Це громада SELK (Самостійна євангелічна лютеранська церква), яка знаходиться на іншому кінці Бонна і до якої я ніяк не міг доїхати цілих три місяці.
Меса відбулася у невеликій переважно дерев’яній будівлі зі скромною дзвіницею надворі. В залі було не більше 70 місць і менше половини з них були зайняті. Напевно, консервативне лютеранство скрізь є отією самою “малою черідкою”, про яку йдеться в Писанні.Read More »
Вперше в житті відвідав Бельгію. Наразі це найзахідніша країна, яку я бачив. Щоправда, це також була і перша подорож по Європі, що справила неприємне враження.
Я нагадую, що абсолютна більшість моїх фоток клікабельні і я раджу дивитися їхні великі, кращі версії.Read More »
Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.

У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Read More »
За день до відльоту до Києва прочитав лекцію про Україну для членів організації JEF (Молоді європейські федералісти). Ці хлопці і дівчата сподіваються, що колись ЄС перетвориться на федерацію, подібну до США, хоча й цілком усвідомлюють усі складності на своєму шляху.
Загалом прийшли семеро слухачів. На моїй лекції були присутні і люди, що були вперше, тому я сам попередив їх, що все, що я розповідатиму, може не мати взагалі нічого спільного із тим, чим JEF займається зазвичай.Read More »
Пурніма і Єшван – мої сусіди. Вони з Індії. Програмісти. Я вже трошки знайомий з культурою цієї країни завдяки моєму давньому другу Акашу, тому почувався абсолютно вільно у них у гостях. Та і насправді, якогось великого культурного шоку від нашого спілкування не передбачалося. В силу своєї освіти та наявності Інтернету, ми з моїми сусідами є більше “громадянами світу” і жертвами глобалізації, ніж представниками своїх культур.
Від Єшвана я дізнався цікаву історію штату Андхра-Прадеш, звідки він і його дружина родом. Декілька років тому штат було поділено надвоє під приводом “мовного питання”. Read More »
Важко прочитати, чи не так? Має звучати приблизно як “Ірает”. Це уельське слово. Зовсім нещодавно дізнався його і як раз у той час, коли відчував емоцію, яку воно позначає. Туга за домом, до якого не можна повернутися або якого ніколи й не було. Дурниці, як таке може бути? І взагалі, нащо вигадувати слово для позначення настільки тонкої емоції?
Людська мова украй недосконала. Всі мови недосконалі. Багато речей, що я їх відчуваю та думаю, можна виразити лише російською або лише англійською і жодною іншою, бо в жодній іншій нема відповідного звороту або достатньо точного слова. Можливо, коли я краще вивчу німецьку, я зможу виразити певні раніше приглушені грані свого світовідчуття.Read More »
Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.
Read More »З превеликою гордістю представляю вашій увазі найсвіжішу роботу мого спільника Владислава Бурбели, засновника студії aMaze та проекту Zaprosto.
Як ви могли помітити, це не просто замальовка із життя фільммейкерів, а ще й рекламний ролик, який просуває новий стартап, покликаний усіх людей навчити самостійно робити кіно… може, не всіх, але тих, хто захоче його робити. Яким чином це можливо і чому це важливо для країни, я розпитав безпосередньо у Владислава.Read More »