Мій візит до Одеси цього року був коротким, але викликав ту масу рефлексій, на яку я вже не думав, що здатен. Самотня подорож мене перезавантажила. Це була водночас екскурсія у минуле і осмислення майбуття. Заздалегідь попереджаю, що не все із написаного далі стосується безпосередньо мого відпочинку чи навіть Одеси в цілому, але всі ці думки звідти – з Одеси.Read More »
Лекція про відеоігри
Fanschool (і,можливо, вся Україна) вперше послухала лекцію про наратив у відеоіграх. І саме мені випала честь її читати.
Послухати мене прийшли 13 осіб, не рахуючи організаторів. І я не знаю, кому я радів більше – своїм старим друзякам чи новим обличчям, які вирішили, що лекція абсолютно невідомої людини варта їхньої уваги.Read More »
Відкриття Fanschool
Фестиваль FanSchool від проекту Bookoholic розпочався і це було абсолютно феноменальне дійство!
Першою була лекція Ростислава Семківа про міф як основу всіх текстів. Лекція шикарна – пан Ростислав спромігся непростий матеріал викласти доступно та з гумором. Це я кажу як людина, яка теж довгий час вивчала явище міфу. Втім, серед гостей, напевно не було нікого, хто взагалі хоча б трішки серйозно не вивчав літературу.Read More »
Незабутні Klezmatics
Вчора ввечері відвідав шикарний концерт гурту Klezmatics, організований посольством США.
Klezmatics – титулований клезмерський гурт із США. В Україні вони дали концерти в Одесі, Дніпропетровську та Києві.Read More »
Фентезі легше за фантастику
У процесі роботи над настільною рольовою грою в сетінгу Прикордонії раптово зрозумів одну просту річ: фентезі значно легше писати за фантастику. Щонайменше на основі фентезі легше писати гру.
В чому ж полягає складність наукової фантастики?Read More »
Рік без Могилянки
Для когось учора було світле свято Конвокації – випуск із Академії, відзнака власних чималих зусиль і вихід у нове життя. Для мене ж це був день оцінки першого року оцього нового життя, життя поза навчанням.
Минув рік, а враження, що пройшло значно більше. Звісно, треба брати поправку на революцію та війну, але і без них зміни драматичні.Read More »
Не час для пацифізму
Дивує позиція представників ліво-ліберальних кіл. Їхні онлайн-агітки закликають сказати “Ні!” війні і перестати “приносити себе в жертву на вівтар нації”, перестати “знищувати собі подібних” тощо. Ніби війну можна зупинити тим, що написати у своєму статусі “Ні війні!”…
Якщо судити з гасел, умовний “Лівий сектор” сприймає події у Криму і події на Донбасі десь так: два пагані капіталісти Пєтя і Вова за допомогою кишенькових апаратів пригнічення мас розв’язали війну, на яку заради власного задоволення відправляють гинути людей, одурманених націоналістичними гаслами.
Безумовно, прості люди таку позицію би стали обзивати непатріотичною, антидержавницькою, а то і звинуватили б наших лівих і анархістів у дружбі з Кремлем. І все це неодмінно підживило би контрсистемну переконаність у необхідності міряння усіх явищ світу високопарними гаслами маніфесту компартії. Але проблема не у бракові патріотизму, а саме в оцьому однобокому винятково ідеологічному підході до оцінки нинішніх драматичних подій, аж до упертого небажання бачити, що перемога різних сторін конфлікту для самих ліво-лібералів означає дуже неоднакові наслідки.Read More »
Чи розходитися Майдану?
Є час розкидати каміння і є час його збирати. Але чи настав час Майдану розходитися?
Намети в центрі столиці не лише сприяють девальвації протесту, але і стимулюють провокаторів, і створюють ілюзію контролю за владою, якого насправді немає.
15 речей, які варто і які не слід робити при спілкуванні
Ми живемо у страшний час, коли елементарні правила ввічливості почали постити у всіляких переліках на кшталт “15 речей, які не варто говорити вагітній жінці/фанатам “Зоряних воєн”/вашому босу”. Із цих 15-ти пунктів десять краще взагалі нікому ніколи не говорити. І це нібито очевидно. Але для багатьох насправді ні.
Такі списки складаються знову і знову, і здається, пишуться таки не даремно. Людям варто вчитися ввічливості заново. Тому ось моя версія про п’ятнадцять правил сучасного етикету.Read More »
Хакслі був правий
Дуже раджу ось таку пізнавальну статейку віком у майже ціле століття від Олдоса Хакслі, автора легендарного “Дивовижного нового світу”.
Це саме той текст, на основі якого гедоністичну антиутопію Хакслі порівнюють із репресивною антиутопією Оруела. На високому рівні абстракції справді можна говорити про протиставлення підходів двох авторів, але їхні підходи не є прямо протилежними.Read More »
Око Сови 