Сподівався, що перші пару тижнів мого перебування вдома будуть легкими, навіть пустими. Планував, що чи не єдиним завданням на першу половину грудня буде відсвяткувати своє повернення/новосілля/тридцятиріччя, а решту часу я гулятиму, читатиму книжки і міркуватиму над змінами у своєму житті – тими, що відбулися, і тими, що відбудуться. Життя навчило мене, що між роботами повинні бути перерви. Але вир життя у Києві міцно схопив мене одразу після виходу з аеропорту.Read More »
Позначка: Дмитро Прокопчук
Пригоди політтехнолога, який прикидається журналістом і аналітиком, а насправді мріє все життя створювати відеоігри
Перша лекція NPG: Створення команди
Проект New Political Generation успішно стартував! І я стартував як один із його лекторів. Компанія зібралася вельми іменита – як з Могилянки, так і з-поза її меж, тож я тішуся, що є частиною такої зіркової команди… Власне, між текст саме і присвячено темі створення команд.Read More »
Повернення додому
Як казав один мій колишній колега, “відпустка затягнулася”. Я повертаюся в Україну. Знаю, ви скажете, що я збожеволів, але повертаюся із власної волі. Зневажайте мене за непрактичність, зневажайте мене ціляком 😀
Про причини повернення мені хочеться зацитувати іншого свого колегу – “час рухатися далі”. Read More »
Ігри, які мене створили
Кажуть, про себе розповідати найважче… У цьому тексті я розповідаю про себе через власні смаки – ті ігри, які не просто є моїми “улюбленими”, а значною мірою вплинули на мене – на мої зацікавлення, стандарти якості і навіть на деякі погляди на життя. Тому (як виняток) я репощу цей допис для “Дамітріанства”.
У рубриці “Улюблені ігри” наші автори розповідають про свої вподобання. Дізнавшись, які ігри найбільше вплинули на кожного з нас, ви зрозумієте, за чиїми матеріалами особисто вам буде найкорисніше стежити і чого взагалі від нас можна чекати.
Всім привіт! З вами Канцлер ПДВ, головний редактор “Ігровиміру”. Мені випала честь представитися нашій аудиторії першим. Якщо дуже коротко: від мене ви найчастіше читатимете якусь політоту або філософію.
Говорити про найулюбленіші ігри важче, ніж може здаватися на перший погляд. Є ігри, якими я шалено захоплювався, коли грав у них, але бажання вмикати їх знову чи шукати щось подібне до них у мене виникає украй рідко (до таких, скажімо, належить серія Hitman). Є ігри, які мене захоплюють під настрій – часом я можу зникнути у Cities Skylines на багато-багато годин і діб – але це не та гра, яку я би вписав у десятку найулюбленіших. А ще є ігри, чиї концепції мені здавалися геніальними, але…
View original post Ще 1 470 слів
Нові обличчя: орди демократії
Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.
Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”.Read More »
Вранішня ода
У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.
Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.
Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.
А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки.Read More »
Захищено: Моя особиста Німеччина
Про свята і проти свят
Жадібний Скрудж із “Різдвяної історії” ненавидів свята, бо на них люди не працюють і прибутки його бізнесу падають. Через ці думки Скрудж – негативний персонаж цієї історії, але я завжди частково погоджувався із ним.Read More »
2017
Традиційний час підсумків і подяк. Мій 2017-ий був роком багатьох чудових починань і багатьох згаяних можливостей.
Хоча зараз я стою на шляху до більших звершень, ніж ті, що були будь-коли раніше, мене практично ніколи не покидає враження, що я провалив своє життя і тупо взагалі ні з чим так і не справився у ньому. Головний здобуток – я навчився діяти і жити попри це усвідомлення. The light inside is broken, but I still work (c).Read More »
2016
Для людства 2016-ий став роком багатьох потрясінь, але для мене це був рік духовного відродження. Я вдячний цьому року за те, що я зміг зібрати себе докупи. От тепер можна і попрацювати.
Рік, що минає, став для мене роком внутрішнього перегрупування. Я справився із більшістю поставлених задач і успішно скористався тими opportunities, які трапилися на моєму шляху. Не усіма, але багатьма. Це не ідеальний рік. До успіху далеко, але от я почав іти.Read More »
Око Сови 