Пригоди політтехнолога, який прикидається журналістом і аналітиком, а насправді мріє все життя створювати відеоігри
Навіщо країні “міністерство правди” і чи воно взагалі працює? Політмайстерня прочитала «Концепцію просування інтересів України за кордоном» від Міністерства Інформполітики. Ми спробували знайти світло в кінці цього документу, а наші пошуки виклали в стислій формі.
Вчора відвідав вечірку до дня народження Фелікса – одного з моїх попередніх викладачів-німців. Було досить класно, цікавий досвід, хоча зараз я розумію, наскільки це був сміливий крок 🙂
По-перше, це була вечірка, на якій я нікого не знав.Read More »
А за вікном майже весна, і настрій відповідний – трошки фаталістичний і романтичний, і враження, ніби весь світ перед тобою відкритий і щось визначне має відбутися. Колись у дитинстві мені не вірилося, що Новий Рік та Різдво можна зустрічати із зеленою травою, і дуже хотілося побачити таке святкування на власні очі. А от зараз бракує снігу на горизонті.
Це був рік великих змін, великих здобутків і втрат, про які вже стільки сказано і пережито, що важко додати щось нове. 2015-ий – це бочка меду з парою ложок дьогтю. Кліше, але тут краще просто не скажеш.
Read More »
З радістю представляю вам мою статтю, яку опублікували в журналі “Новое Время”. Хто не встиг купити паперову версію журналу, може почитати електронну за посиланням.
Стаття про те саме, про що я писав чимало в “Записках з Німеччини”. Цей текст – щось на кшталт стислого і культурного переказу найважливіших деталей.Read More »
Я таки вибрався на недільну службу. І не просто на службу, а до громади, що є сестринською по духу з моєю рідною Українською лютеранською церквою (УЛЦ). Це громада SELK (Самостійна євангелічна лютеранська церква), яка знаходиться на іншому кінці Бонна і до якої я ніяк не міг доїхати цілих три місяці.
Меса відбулася у невеликій переважно дерев’яній будівлі зі скромною дзвіницею надворі. В залі було не більше 70 місць і менше половини з них були зайняті. Напевно, консервативне лютеранство скрізь є отією самою “малою черідкою”, про яку йдеться в Писанні.Read More »
Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.
У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Read More »
За день до відльоту до Києва прочитав лекцію про Україну для членів організації JEF (Молоді європейські федералісти). Ці хлопці і дівчата сподіваються, що колись ЄС перетвориться на федерацію, подібну до США, хоча й цілком усвідомлюють усі складності на своєму шляху.
Загалом прийшли семеро слухачів. На моїй лекції були присутні і люди, що були вперше, тому я сам попередив їх, що все, що я розповідатиму, може не мати взагалі нічого спільного із тим, чим JEF займається зазвичай.Read More »
Важко прочитати, чи не так? Має звучати приблизно як “Ірает”. Це уельське слово. Зовсім нещодавно дізнався його і як раз у той час, коли відчував емоцію, яку воно позначає. Туга за домом, до якого не можна повернутися або якого ніколи й не було. Дурниці, як таке може бути? І взагалі, нащо вигадувати слово для позначення настільки тонкої емоції?
Людська мова украй недосконала. Всі мови недосконалі. Багато речей, що я їх відчуваю та думаю, можна виразити лише російською або лише англійською і жодною іншою, бо в жодній іншій нема відповідного звороту або достатньо точного слова. Можливо, коли я краще вивчу німецьку, я зможу виразити певні раніше приглушені грані свого світовідчуття.Read More »
Меня турнули из проекта Politeka, который я несколько недель назад запустил в Украине. Турнули в стиле путинской дипломатии – сначала придумали бредовейшую претензию, чтобы сделать меня типа виноватым. Когда же я четко аргументировал, что претензия безосновательна, меня стали просто игнорировать.Read More »
Новорічний настрій присутній, але якийсь не дуже він святковий – щось ближче до стилю Діккенса, враження скромного і вистражданого свята посеред чуми. Рік, що минає, був дуже важким і неприємним. І це не лише через війну і навіть не через курс валют.
З одного боку, цей рік був сповнений потрясінь, з іншого – це було одне суцільне, тягуче, виснажливе очікування. 2014-ий став роком розчарувань і передовсім розчарувань у собі, у своїх силах, своїй цінності. Це був рік опускання рук і гніву на усе суще через відсутність сенсу робити будь-що, окрім опускання рук. Головна емоція-2014 – обурення тим, як по-дебільному влаштоване життя в принципі, а надто – життя в Україні.
Слава Богу, ситуація дещо змінилася перед зимою, з’явилися нові можливості, у суцільній темряві прояснилися окремі промені світла. Саме про ці мерехтливі “промені” я постараюся написати далі.Read More »
Око Сови 