Чи на щастя, чи на жаль, зв’язки між членами моєї родини ніколи не були занадто тісними. Скажімо, мій батько довгий час із досі незрозумілих мені причин замовчував будь-що про нашу рідню у Львові. Від родичів на Сумщині ми просто віддалилися за останні пару десятиліть. Та і в цілому, справедливо буде сказати, що моя рідня завжди справлялася найкраще, коли кожен із нас діяв сам по собі. Тому, на відміну від більшості людей, коли я звернувся за послугою з дослідження родоводу, я не ставив собі за мету розкопати дані про далеких родичів, щоби потім їм нав’язуватися. Просто мені було цікаво уявити своїх предків, дізнатися, через які випробування вони проходили, і можливо, якщо пощастить, навіть надихнутися їхніми прикладами.

Після смерті батька я зрозумів, що час минає швидко, зв’язку з минулим залишається дедалі менше, тож треба поспішити.

Read More »

Подорож до Аушвіца і Біркенау виявилася морально важчою, ніж я очікував. Це вам не історичний музей. Тобто так… формально це музей, але розуміння того, що і як там відбувалося, робить його безмежно далеким від музейного досвіду. Не можна це порівняти і з цвинтарем чи меморіалом. Це місце злочину, тільки помножене у сотні тисяч разів.

Колись я пропустив можливість побачити ці табори, але доля підкинула нову нагоду. Ідея поїхати туди виникла дуже раптово, коли виявилося, що я не зможу зустрітися ні з ким зі своїх друзів у Польщі цього літа. А може мене підштовхнула нещодавня поїздка до Ессена, де мій дід колись сидів у трудовому таборі… Не суть важливо, що було причиною. Суть в тому, що ось, я стояв біля пекла на землі.Read More »

Посмотрел сериал (скорее – многосерийный фильм) “Жизнь и судьба” авторства Сергея Урсуляка, того же, который снял “Ликвидацию”. Да-да, это российское кино, но прежде, чем делать выводы – прочтите рецензию. “Жизнь и судьба” – один из немногих российских продуктов, которые можно и даже нужно смотреть, тем более сейчас, во времена этой, новой войны.

Но фильм этот не о войне. Война, Сталинград – скорее фон происходящего. И немцы (их почти не называют фашистами или нацистами – они прежде всего “немцы”) воспринимаются скорее как какое-то стихийное бедствие, а не как враг с осознанными целями.Read More »

Наближається День Перемоги з усіма його неоднозначностями. Цей та наступний тиждень я присвячую антивоєнній темі та альтернативному погляду на війну. Фільм, який дає один з таких альтернативних поглядів – Unter dem Sand (“Під піском”) або Land of Mine (“Моя земля”/”Земля мін”). Я переглянув його в Бонні на днях Скандинавського кіно.

Це розповідь про розчищення мін після Другої світової війни на західному узбережжі Данії. Для цієї рідко згадуваної в підручниках історії місії було використано німецьких військовополонених – 2000 осіб, з яких близько половини загинули або дістали страшні каліцтва. Багато з них були іще підлітками.Read More »