Люблю вибори. Вибори – це видовищне змагання ідеологій, програм, особистостей, капіталів, інтересів та цілих прошарків суспільства – і все це має реальні і дуже серйозні наслідки для великої кількості людей, часом для цілої планети. Цього року в Європі відбувається справжня лавина виборів, і деякі з них можуть багато змінити для Євросоюзу.

І звісно, у цьому короткому путівнику по основних виборах поточного року я пишу також і про те, що від тих чи інших результатів виборів отримає Україна.Read More »

Стаття у Foreign Policy предрікає Німеччині політичне лідерство в Європі внаслідок перемоги Дональда Трампа. США, ймовірно, зменшать свою участь у європейських справах, зокрема в підтримці єдності Європи перед тиском з боку Москви. Після Brexit і в світлі ймовірної зміни влади у Франції навесні наступного року, не лишається нікого, окрім Німеччини, хто міг би стати обличчям ліберально-демократичного Заходу… або того, що від нього залишиться. І справа не стільки в Німеччині загалом, скільки в її канцлері, Ангелі Меркель.

У 2015-му в соцмережах жартували про навалу біженців: мовляв хто б міг подумати 70 років тому, що люди так хотітимуть потрапити до німецьких таборів? Але під кінець 2016-го іронія зробила навіть крутіший виток: схоже, що Німеччина таки стане політичним лідером Європи. І хто міг би 70 років тому уявити, наскільки ця перспектива видаватиметься німецькому керівництву неприємною та складною.Read More »

Наближається День Перемоги з усіма його неоднозначностями. Цей та наступний тиждень я присвячую антивоєнній темі та альтернативному погляду на війну. Фільм, який дає один з таких альтернативних поглядів – Unter dem Sand (“Під піском”) або Land of Mine (“Моя земля”/”Земля мін”). Я переглянув його в Бонні на днях Скандинавського кіно.

Це розповідь про розчищення мін після Другої світової війни на західному узбережжі Данії. Для цієї рідко згадуваної в підручниках історії місії було використано німецьких військовополонених – 2000 осіб, з яких близько половини загинули або дістали страшні каліцтва. Багато з них були іще підлітками.Read More »

Перше моє враження від Мадриду – що це справді велике, густозаселене місто. Центральні вулиці (особливо – Ґран-Віа) своїми висотними будинками тут іноді нагадують про Нью-Йорк. І нечасто трапляється переходити дорогу в компанії менше, ніж десяти людей. Але я радий був поринути в атмосферу мегаполіса після міст Вестфалії, де справжні натовпи побачиш хіба що на свята.

Якщо в чомусь Мадрид попереду всієї планети – то це напевно у сфері ґрат. Ґрати тут на всіх офіційних будинках (і не тільки) у великій кількості.Read More »

Что мне кажется наиболее безнадежным и ужасным относительно терактов в Париже – не их внезапность, не их массовость, даже не их смертоносность, а то, как наши люди на произошедшее реагируют.

Они возмущаются по поводу того, что является личным делом каждого. Люди СПОРЯТ о том, ПРАВИЛЬНО ли сочувствовать и КАК именно нужно это делать, о том, есть ли смысл красить свои аватарки в цвета Франции. На кого-то даже наехали из-за принесенного под посольство в Киеве букета: “лучше было купить что-то воинам АТО”. Read More »