Доконечно дурію від вартості житла в Києві. Якщо раніше потрібно було заробити просто достобіса грошей, щоби отримати місце, придатне для проживання сім’ї з дитиною, то тепер потрібно заробити в півтора рази більше, ніж достобіса. І всі експерти навколо пророкують, що ціна ростиме далі.

Read More »

Мало який відпочинок я люблю більше, ніж коли хтось із моїх друзів везе мене на машині світ за очі по заміських дорогах. Машина – це велика сумка, в яку можна покласти все необхідне, більшість можливих покупок і не носити в руках по місту величезні пакети/рюкзаки. Машина в Україні, як показує досвід моїх подорожей, – це не стільки навіть про комфорт поїздок, скільки про можливість певні поїздки в принципі здійснити, адже громадського транспорту часто просто немає там і тоді, де і коли він потрібен. Ну і звісно, за нинішніх умов, мати дітей і не мати машини – це складно.

Однак я лишаюся людиною без авто. Більше того, з часом я знаходжу дедалі більше причин авто не мати.

Read More »

Низька явка на місцевих виборах наробила фурору. Дехто відверто засумував, коли побачив, що в його області або місті проголосували ледь-ледь третина виборців. У Києві мера обрали, по суті, 17-18% виборців, тобто навіть не кожен п’ятий.

Однак, можливо, низька явка – це не така вже і катастрофа?

По-перше, низька явка – це очікувано.

Read More »

Мій дім стоїть посередині між трьома дуже різними парками. Один з них добре поремонтований, з великою кількістю лавок, пристойними дитячими та спортивними майданчиками, зеленими газонами і сучасним освітленням.

Інший – навпаки, подібніший до лісу, майже всі стежки тут – ґрунтові, а ще тут є болото із жабами, які гучно квакають, і джерелом, до якого приїжджають люди на дорогих машинах. Один мій знайомий назвав його влучно – Frontier.Read More »

Якось три з половиною життя тому я мріяв мати роботу, на яку би я завжди приходив у визначений час, і щоби все там було за графіком. Імовірно, мене змінив університет з його стрибучими парами і “вікнами”, і з часом сама ідея стабільного розпорядку дня викликала у мене дедалі більший спротив.

Хтось може засоціювати моє несприйняття з лінощами і небажанням рано прокидатися, але зрозумійте правильно: набагато більше за ранні підйоми мене страхають постійні черги, відсутність сонячного світла, нездатність вирішити особисті справи і перспектива перетворення на живий механізм.Read More »

Дивитися серіал “Чорнобиль” перебуваючи у Києві – особливий досвід, адже ти знаєш: якби не подвиги ліквідаторів, описані в серіалі, то пейзаж за вікном був би абсолютно інакшим, і ти тут би не сидів… і взагалі, тут уже 33 роки, як ніхто би не міг довго всидіти.

Традиційно, я намагатимуся у своїй рецензії звести спойлери до мінімуму, але цей серіал такий, що його варто подивитися, навіть якщо ви знаєте все, що тут має відбутися… і якщо подумати, то ми всі і так знаємо, що має відбутися.

Read More »

Нарешті, дочитав “найкращу українську книгу 2010 року” (за версією “Кореспондента”). “Місто з химерами“. Автор: Олесь Ільченко. Так, я йшов довго до цієї книжки, але мабуть так і треба було, оскільки писалася вона частково у Бонні, як на це вказує остання її сторінка.

Це історія про знаменитого київського архітектора Городецького, і – меншою мірою – історія про архітекторів Києва та архітектуру загалом. Це психологічна драма із містичними елементами. Її доповнюють багато фактів щодо власне історії Києва. По цих фактах видно, що автор “виконав домашнє завдання”: досліджував тему, а може і захоплюється нею все життя.

Read More »