АаАаА! В Україні забороняють “Вконтакте” та “Одноклассники”! І ми знову ділимося на табори: патріотичний “Проти всього російського” та ліберальний “За свободу слова”.

Коли в Україні ухвалюють будь-який новий закон і всі починають панікувати, я завжди думаю: “Та ну, це ж українське законодавство…”. Будь-які наші закони втілюються лише тоді, коли їх продавлюють на місці зацікавлені державні, бізнесові або громадські групи інтересів.Read More »

Я знаю, що чат зі звукозаписом зручний не всім і не завжди. Бувають ситуації, коли він і мені не зручний, але в цілому – це велике благословення, яким варто користуватися частіше. Воно допоможе порозумітися, підтримати емоційний зв’язок та, можливо, побороти нашу розбиту соцмережами кліпову свідомість.Read More »

Что мне кажется наиболее безнадежным и ужасным относительно терактов в Париже – не их внезапность, не их массовость, даже не их смертоносность, а то, как наши люди на произошедшее реагируют.

Они возмущаются по поводу того, что является личным делом каждого. Люди СПОРЯТ о том, ПРАВИЛЬНО ли сочувствовать и КАК именно нужно это делать, о том, есть ли смысл красить свои аватарки в цвета Франции. На кого-то даже наехали из-за принесенного под посольство в Киеве букета: “лучше было купить что-то воинам АТО”. Read More »

Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.

Read More »

Ми живемо у страшний час, коли елементарні правила ввічливості почали постити у всіляких переліках на кшталт “15 речей, які не варто говорити вагітній жінці/фанатам “Зоряних воєн”/вашому босу”. Із цих 15-ти пунктів десять краще взагалі нікому ніколи не говорити. І це нібито очевидно. Але для багатьох насправді ні.

Такі списки складаються знову і знову, і здається, пишуться таки не даремно. Людям варто вчитися ввічливості заново. Тому ось моя версія про п’ятнадцять правил сучасного етикету.Read More »

Верховна Рада сьогодні наголосувала стільки гайкозакручувальних норм, що стає лячно. Подвійно лячно від того, що всі ці норми містилися лише у одному законі з назвою, яка аж ніяк не наштовхує на думки про блокування інтернету чи нові норми для автомобілістів.

Під приводом убезпечення суддів у законопроект № 3879 авторства Вадима Колесніченка та Бориса Олійника “Про внесення змін до Закону України ” Про судоустрій і статус суддів “та процесуальних законів про додаткові заходи захисту безпеки громадян” впихнули чималенько різних спірних норм.Read More »

Натрапив на шикарну статтю про наше пропаще покоління на Huffington Post.

Оскільки стаття англійською, я коротко перекажу її зміст для тих, хто англійською володіє погано.

Є така собі дівчинка Люсі, яка народилася десь між кінцем 1970-их і початком 1990-их. Read More »

Мені 24 і я нібито потрапляю в категорію міленіалів, описаних в дещо емоційній, але влучній статті Лайфхакера.

Ця стаття мені нагадує результати психологічного тесту або поради якогось гороскопу, в яких 50% написаного викликають реакцію типу “Батюшкі! Да ета же точно пра міня!”, а інші 50% справляють враження, що автор тексту просто не вгадав чи взагалі писав то про когось іншого. Наскільки я помічаю сам себе в цих зауваженнях, настільки ж я впізнаю власну відразу до якихось типових рис своїх однолітків та молодших від мене людей. Спробуємо пройтися по всьому описаному у статті…Read More »