Позначка: політичне

Війна – це розчарування

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Зазвичай війни асоціюють з такими емоціями, як ненависть (до ворога) або печаль (через утрату близьких). Але впродовж попередніх трьох років і мабуть, якщо я виживу, назавжди для мене головною емоцією цієї війни залишиться розчарування.

Я це кажу не для краси. Мені уже об’єктивно важко ненавидіти росіян іще більше, а постійний потік новин про розбомблені міста, знищені підприємства, пам’ятки історії і заповідники, вісті про загиблих по всій країні – притупив мою здатність до суму, співпереживання і навіть просто переживання за самого себе. Але відчуття невимовного ідіотизму цього світу якимсь чином досі не втрачає своєї новизни. І це при тому, що у мене від початку погляд на світ був радше песимістичний. Я розчарований навіть при тому, що деякими із речей у цьому переліку я ніколи особливо й не “зачаровувався”.

Read More »

“Війна за реальність” Дмитра Кулеби

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

“Війна за реальність, як перемагати у світі фейків, правд і спільнот” – це збірка висновків і порад на основі багаторічного досвіду колишнього голови МЗС Дмитра Кулеби. Кулеба, по суті, є високоранговим комунікаційником. Йдеться не лише про те, що дипломатія це форма комунікації, але і про те, що Кулеба консультував політиків з комунікаційних питань, і застосовував у своїй роботі багато знань і засобів зі сфери зв’язків з громадськістю.

Втім це не зовсім мемуари, це радше спроба осмислення природи комунікацій на основі реальних кейсів і з посиланням на знаних дослідників реклами і пропаганди. Це той випадок, коли практика переходить в теорію. І, як на мене, це дуже цінний матеріал.

Read More »

Антиросія

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Зазвичай ідентифікація від противного – це ніби ознака несамостійності. Скажімо, якщо ви намагаєтеся робити все “не так, як Х“, то ви все одно залишаєтеся від цього самого Х по суті своїй залежними, просто зі знаком “мінус”. Тому до 24-го лютого поточного року я намагався усякому визначенню будь-чого шукати позитивний модус.

Проте дедалі більше я усвідомлюю, що ідеальний з моєї точки зору суспільний лад справді ніщо інше, як радикальна протилежність “рускому міру”. Москва вживає в звинуваченнях на адресу Заходу це слово – “Антиросія” – мовляв це те, у що Захід перетворює Україну. На жаль, закид занадто поспішний – Україні є ще над чим попрацювати на цьому шляху. Але утопічний стан, до якого ми справді прямуємо, і в якому я хотів би жити, важко описати краще, аніж словом “Антиросія”.

Read More »

Russia’s Biggest Lie

Дмитро Прокопчук2s коментарів

Russia’s aggression against Ukraine is built on a lie. And I want everyone in the world to understand that. This whole war – since the annexation of Crimea and fake “referendums” in Donbas in 2014 and up to the full-scale invasion on the 24th of February in 2022 – is based on a terribly, perversly fake pretense. Russian president as well as many Russian politicians on many occasions said that Russian speakers in Ukraine were somehow oppressed or that they are threatened by Ukrainian nationalists. This is the most absurdist nonsense I have ever heard in my lifetime. This I am saying as a person who was speaking predominantly Russian for the most part of my life.

Read More »

Про гідність

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Я належу до людей, що так і не розчарувалися в жодній з новітніх українських революцій. Передовсім тому, що мої очікування не були надмірними, як це зазвичай буває у людей. Але також і тому, що я усіляко стараюся мислити в категоріях наслідків.

Read More »

Занепад влади

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.

Read More »

Усім нам наука

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Нині багато людей обурюються, бо скандальний і не цілком адекватний політик Ілля Ківа захистив кандидатську дисертацію і отримав науковий ступінь у сфері державного управління. На знак протесту щонайменше один інший нардеп відмовився від аспірантури і один науковець спалив свій диплом. Розслідувачі “Бігус.інфо” навіть взялися аналізувати роботу Ківи на предмет плагіату та інших ознак ненауковості.

З одного боку, я трохи навіть радий, що Ківа здобув диплом, адже в суспільстві (принаймні у Facebook) знову жваво обговорюється проблема вітчизняної науки, а точніше – її системних провалів.

Read More »

Звідки береться конспірологія і як їй протидіяти?

Дмитро Прокопчук3s коментарів
“Світовий уряд” виглядає десь так

Вигадування теорій змови, яке часто називають конспірологією, – цілком природна, притаманна людству річ. Але природна – не означає, що хороша. Пам’ятайте, помирати через анафілактичний шок, бо у вашого тіла пішла надмірна алергічна реакція – теж цілком природно – і погано, і тупо.

Ми біологічно налаштовані так, щоби шукати взаємозв’язок між різними елементами того, що ми спостерігаємо довкола себе. І коли мозку немає чим зайнятися, він починає шукати взаємозв’язки там, де їх уже може і не бути: ми намагаємося розгледіти якусь логіку у візерунках килиму на стіні, вирахувати імовірність випадання певного числа в лотереї або ж придумуємо теорію змови.Read More »

Низька явка: що робити?

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Низька явка на місцевих виборах наробила фурору. Дехто відверто засумував, коли побачив, що в його області або місті проголосували ледь-ледь третина виборців. У Києві мера обрали, по суті, 17-18% виборців, тобто навіть не кожен п’ятий.

Однак, можливо, низька явка – це не така вже і катастрофа?

По-перше, низька явка – це очікувано.

Read More »