Паротяг їде серед похмурих зимових дерев на фоні сірого неба.

2023

Відколи я став писати свої щорічні підсумки близько десятиліття тому, ніколи ще не було мені так складно розповісти про свій рік. 2023-ій видається неоднозначним і незрозумілим. Ось ціла низка випробувань і нещасть, але, якщо подумати, порівняно з іншими людьми, мені якось гріх скаржитися. Ось важливі кроки, на які я наважився, і зміни у моєму житті, але їхнє значення проявиться іще нескоро. Ось мої переживання, але чи мають вони значення посеред війни?

Втім тут я можу розповісти лише про те, що було цьогоріч важливим для мене.

Read More »

Нові стоїки

Нові стоїки” Массімо Пільюччі та Ґреґорі Лопеса – це не зовсім книжка для читання, це радше збірник вправ для практичної роботи. Автори пропонують завдання задля розвитку стоїчних чеснот – практичної мудрості, справедливості, сміливості і помірності – на цілий рік. Кожна з 52-х вправ (по одній на тиждень року) містить уривок із праць древніх стоїків, пояснення на практичному прикладі із сучасного життя та власне саме завдання.

Завдання іноді вимагають від читача щось обдумати, в чомусь себе обмежити або заохочують щось зробити. Наприклад, це може бути обмеження себе в споживанні їжі або щоденне зауважування і занотовування чеснот ваших ближніх. Вправи здебільшого нескладні. На початку мені було легше виконувати самі завдання, аніж привчитися регулярно відкривати цю книжку в один і той самий день тижня.

Read More »

Чого я навчився від батька?

Мій батько помер після двох дуже тяжких років: грижа, коронавірус, інсульт, численні приступи, неочікувано складна виразка і зрештою – як причина смерті – запалення легень. Це був час майже постійних випробувань і для нього, і для мене, і для моєї мами. Іноді йому легшало і здавалося, що реабілітація працює: “ось іще би так пару місяців, і він повністю видужає”, думалося мені. Але ці епізоди надії швидко обривалися наступним приступом і наступною страшною та виснажливою поїздкою до лікарні на кареті швидкої допомоги. Зрозуміло, що одна із таких поїздок рано чи пізно мала стати останньою, але зрештою їх відбулося стільки, що вони вже не сприймалися, як щось надзвичайне, тому важко було повірити, що кінець настане саме цього тижня. Останній виклик швидкої принципово відрізнявся від інших лише тим, що лікарі дуже довго не могли визначити причину погіршення батькового стану – “підозрюваних” недуг накопичилося забагато.

Мені гірко через те, що, поки він був живий, я так і не спромігся по-справжньому розвеселити батька, вирвати його з лабет його вічно похмурого настрою. Мені завжди здавалося, що його похмурості має бути якась відповідь, спосіб її подолати, що зрештою я зможу зробити батькове життя кращим. Але сподіваного ефекту я ніколи не досягав. Нині мені не стільки шкода батька через усі болі, що він пережив перед смертю, скільки через усю радість, якої він не доотримав за своє життя.

У пам’ять про нього я розповім про речі, яких він мене прямо чи непрямо навчив. Це квінтесенція того, що я виношу із моїх із ним взаємин. Моя віра не зобов’язує говорити “про покійних тільки хороше”, тому це будуть не пустопорожні пафосності, а правдиві висновки.

Read More »

“Я роблю недостатньо”

Переживаю “провину вижившого” вкупі з тугою за рідним містом, за різними речами, які залишилися вдома. Постійно думаю, що або дім розграбували, або що в нього влучила ракета і він завалився, і ламаю голову, що робити, якщо сталося перше або друге. Війна – тяжка психологічно навіть для того, кому пощастило не бути під постійними обстрілами і не бачити смерть в обличчя.

Read More »

Відсутність значущого вибору як причина вигорання

Вигорання – це не просто втома. Це необхідність докладати вольових зусиль, щоб робити ті речі, для яких зазвичай ці зусилля потрібні не були.

Ілюстрація: The Economist

Цікавий матеріал про вигорання знайшов у The Economist. Раджу прочитати повністю, але найважливіше в цій статті – ближче до кінця матеріалу: вигорання пов’язане зі свободою вибору. “The depressive burnout, Ehrenberg suggests, feels incapable of making meaningful choices” (“Депресивне вигорання, припускає Еренберг, означає відчуття нездатності робити значущий вибір”).

Read More »

“Корабель шаленців” Тараса Лютого

Тема божевілля була мені цікавою здавна. Від філософських питань до максимально прагматичних: від “Чи існує взагалі психічне здоров’я?” і “Що змушує людину божеволіти?” до “Як вберегти власну адекватність?”. Тому не дивно, що мене зацікавила книга мого колишнього викладача Тараса Лютого “Корабель шаленців“.

“Корабель шаленців” розповідає про те, як безумство змальовується, пояснюється, а часом і проявляється у філософії, релігії та мистецтві. Тобто це не підручник з психології, але радше коротка розвідка у те, як божевілля відображено в духовних практиках і класичних творах.

Read More »

У пошуках щастя: Жижек VS Пітерсон

Найбільш довершена інтелектуальна розвага з усіх, які я бачив. Філософська дуель двох мислителів сучасності: культового серед ліваків Славоя Жижека та неоконсервативного ніцшеанця Джордана Пітерсона. Мало що в цьому житті піднімало мені настрій більше за ці майже три години їхніх розмов.Read More »

Джокер (2019)

Фільм “Джокер” є поки що найбільш повною і, як на мене, найбільш життєвою версією становлення зловісного клоуна-убивці. Так-так, певен, глядачі стрічки співпереживатимуть Джокеру значно більше, ніж самі спершу очікують.

Тутешній Джокер – комік-невдаха Артур Флек (Хоакін Фенікс) – на відміну від більшості попередників, починає як абсолютно безневинна людина, яка не хоче нікому зла і щиро прагне робити світ бодай трошки веселішим.Read More »

Джерела креативу: Нудьга

Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!

Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно.Read More »

Джерела креативності: Незручність

Ми живемо в епоху, коли креативність є чи не найціннішим умінням – зокрема і тому, що всі інші уміння за 5-10 років будуть майже повністю замінені роботами і програмами. Однак той самий процес – автоматизація – робить креативність навіть іще більш рідкісною, ніж раніше. Чому? Бо життя стає надто зручним.

Мій улюблений The Economist колись опублікував чудовий текст про користь незручності у нашому житті. У матеріалі перераховуються приклади кількох різних митців, які показують, що невелике ускладення завдань – наприклад, гра на поганій гітарі (замість хорошої) або написання віршів на папері (а не комп’ютері) – активізує наш мозок більше, ніж використання новіших, зручніших засобів. На підтвердження цієї тези також наводиться низка наукових досліджень, одне з яких вказує зокрема, що матеріали уроків краще запам’ятовуються, якщо їх надрукувати “гидким” шрифтом або розсунути далі в часі.Read More »