Для мене книга Барака Обами стала першою за багато років аудіокнигою. І усім іншим я радив би її саме не читати в паперовому форматі, а слухати аудіо в оригіналі, адже Обама читає свою книгу сам, виразно і з інтонаціями, які додають динаміки і об’ємності його розповіді. Його історія про труднощі роботи президента наймогутнішої країни світу неабияк підтримувала мене впродовж останніх пари тижнів.
Read More »
Книга “Пиши, скорочуй” – бальзам для моєї душі. В ній викладено більшість правил написання хорошого інформативного тексту. Більше того, ці правила викладені в дуже добре структурованій формі. Тут на кожному розвороті є нове і важливе. Це одна з тих рідкісних книжок, де варто читати кожне речення. І навіть якщо певні думки повторюються, їх легко сприйняти і так само легко за потреби пропустити.
Із усього, що я читав за життя про редагування/написання текстів, це поки що найкраща книжка, яка залишає усі академічні підручники далеко позаду. Чому? Бо в “Пиши, скорочуй” викладено не абстрактну теорію, а систематизований практичний досвід, мегаактуальний для сучасного копірайтера, піарника, журналіста, редактора чи блогера. Я це кажу, як людина, яка неодноразово бувала в усіх цих іпостасях. Втім автори Максим Ільяхов та Людмила Саричева мають і теоретичну базу – праці Нори Галь, на які вони нерідко посилаються.
Далі – мій традиційний конспект-огляд прочитаного.
Read More »
Багато чую від моїх співвітчизників насмішок над Олексієм Навальним, а часом і скарг на те, чому в наших і західних новинах йому взагалі приділяють увагу. Мовляв ми повинні відмежуватися від усіх можливих елементів російського контексту. До того ж, усякий російський лібералізм закінчується там, де починається українське питання, і взагалі “всі вони там в Росії однакові”, тому і вболівати там нема за кого.
Я аж ніяк не пропоную Навального любити чи відслідковувати кожен його крок. Зрештою, ми – громадяни України і, навіть за всієї охоти, Навального нікуди обрати не зможемо, бо він російський, а не український політик, а ми – українські, а не російські громадяни. Проте це не означає, що він не є важливим і вартим уваги з точки зору української політики. Багатьом нашим діячам є чого повчитися у російського опозиціонера. Окрім того, як не крути, його активність, принаймні зараз, іде Україні на користь. Нарешті, це дуже наївно робити вигляд, що російського контексту не існує, що там нічого не відбувається і воно ніяк не впливає на нас, і просто уповати на те, що Мордор сам якось впаде.
Отже, пропоную всім невеликий екскурс у явище під назвою “Навальний”.
Read More »
Мемуари покійного сенатора Джона МакКейна важко назвати історією успіху. Він пише про поразку на виборах президента, про неспроможність запобігти провалам США в Іраку, про вибачення перед бойовиком-ісламістом за тортури, яких той зазнав у американській в’язниці. Всі ці історії – своєрідна хроніка невдач, і часом навіть дивно, як людину, яка все це пережила, можна вважати героєм, взірцем, визначною особистістю. І особливо гірко стає читати книгу, коли чітко уявляєш, як воно було МакКейну в тій чи іншій ситуації – коли він розумів, що все буде швидше за все погано, а навіть якщо і вдасться запобігти найгіршому сценарію, ніхто тобі потім не подякує.
Однак саме це і робить дану книгу важливою.Read More »
Друзі, годі істерії! “Демократія не для українців“, “ми маємо ризик втратити державу” – читаю у дописах людей, яких давно знаю і поважаю, бо це толкові, професійні, успішні люди. Але емоції президентської кампанії захлинули навіть їх. Вони сіли на потяг істерії і гасають на ньому, аж гай шумить!
Але якщо все навіть настільки погано, як вам здається, трагедійні зойки та огульне ярликування трьох чвертей виборців нічого ні для кого не вирішать. Крім того, насправді НЕ ВСЕ так погано і однозначно, як вам здається. Настав час трохи отямитися.
Днями переглянув кілька промов американських політиків щодо смерті сенатора Джона МакКейна, який пішов з життя 25 серпня. З цих виступів можна чимало дізнатися не лише про покійного сенатора, але і про американську політику, і про США в цілому.
Найцікавіші промови – Ліндсі Грема, близького соратника МакКейна, Джо Байдена, демократа і екс-віце-президента США, та двох президентів – Джорджа Буша молодшого і Барака Обами, які свого часу перемогли МакКейна на президентських виборах. Перші дві промови – дуже емоційні, інші – більш статечні, але не позбавлені ані суму, ані гумору. Так, гумору було чимало. Жарти під час панегириків – це дивно і… неочікувано правильно.Read More »
Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.
Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.Read More »
Підбиваємо підсумки найглобальніших тем року, що минає. На перший погляд, планета помітно пригальмувала своє скочування у пекло – в цілому 2017 рік заслуговує титулу “могло бути і гірше”. США чинять опір Трампу, ЄС – внутрішнім розколам, Захід чинить опір Кремлю, на Близькому Сході добивають “Ісламську державу”. З іншого боку, майже усі ці перемоги мали присмак зради, а на обрії залишається вдосталь викликів, на які світ, здається, не знає як реагувати.
2017-ий був неоднозначним роком для світу, але враження залишає радше хороше. Можливо, бо очікування від нього не були високими. Третя світова війна ще не почалася – і на тому дякуємо!
Read More »
Сьогодні – 100-річчя великої трагедії, за якою послідувала купа абсурду, руйнувань і убивств.Read More »
АаАаА! В Україні забороняють “Вконтакте” та “Одноклассники”! І ми знову ділимося на табори: патріотичний “Проти всього російського” та ліберальний “За свободу слова”.
Коли в Україні ухвалюють будь-який новий закон і всі починають панікувати, я завжди думаю: “Та ну, це ж українське законодавство…”. Будь-які наші закони втілюються лише тоді, коли їх продавлюють на місці зацікавлені державні, бізнесові або громадські групи інтересів.Read More »
Око Сови 