Чи на щастя, чи на жаль, зв’язки між членами моєї родини ніколи не були занадто тісними. Скажімо, мій батько довгий час із досі незрозумілих мені причин замовчував будь-що про нашу рідню у Львові. Від родичів на Сумщині ми просто віддалилися за останні пару десятиліть. Та і в цілому, справедливо буде сказати, що моя рідня завжди справлялася найкраще, коли кожен із нас діяв сам по собі. Тому, на відміну від більшості людей, коли я звернувся за послугою з дослідження родоводу, я не ставив собі за мету розкопати дані про далеких родичів, щоби потім їм нав’язуватися. Просто мені було цікаво уявити своїх предків, дізнатися, через які випробування вони проходили, і можливо, якщо пощастить, навіть надихнутися їхніми прикладами.

Після смерті батька я зрозумів, що час минає швидко, зв’язку з минулим залишається дедалі менше, тож треба поспішити.

Read More »

Мене вразила чергова знахідка у халабуді на моїй заміській ділянці. Тумба-домовина – так я називаю предмет, який я там відкопав.

Цей вид меблі по висоті і ширині – як ліжко. Майже не має зачіпок і виступів, отже його незручно переносити, хоч вага у нього і скромна (що, до речі, є рідкісним винятком для радянських меблів). Основний прикол тумби – вона відкривається зверху. Отже, користувач постає перед вибором: або ніколи не ставити на неї нічого зверху, або всередину не класти нічого, що може бути часто потрібним. Вибір попереднього власника ділянки очевидний: на відміну від всіх решти шафок і тумбочок, у тумбі-домовині всередині було абсолютно порожньо, коли ми її відкопали. Порожньо в ній і донині.

Питання до того, що було в мозгах у розробників даної меблі. Чи людина думала, що ця тумба – як п’яте колесо до воза у тісних радянських квартирах? Та і навіть у просторих… в чому смисл цього об’єкту? Напхати її білизною, а потім ставити зверху вази з квітами? Чи сідати самому?

Read More »

Доконечно дурію від вартості житла в Києві. Якщо раніше потрібно було заробити просто достобіса грошей, щоби отримати місце, придатне для проживання сім’ї з дитиною, то тепер потрібно заробити в півтора рази більше, ніж достобіса. І всі експерти навколо пророкують, що ціна ростиме далі.

Read More »

Дивитися серіал “Чорнобиль” перебуваючи у Києві – особливий досвід, адже ти знаєш: якби не подвиги ліквідаторів, описані в серіалі, то пейзаж за вікном був би абсолютно інакшим, і ти тут би не сидів… і взагалі, тут уже 33 роки, як ніхто би не міг довго всидіти.

Традиційно, я намагатимуся у своїй рецензії звести спойлери до мінімуму, але цей серіал такий, що його варто подивитися, навіть якщо ви знаєте все, що тут має відбутися… і якщо подумати, то ми всі і так знаємо, що має відбутися.

Read More »

Берлін – моя третя європейська столиця (якщо не рахувати Києва) і (якщо не рахувати Москви) це найбільше місто, в якому я був. Зізнаюся одразу, що двох днів було замало, щоб скласти повноцінне враження – і це радше виняток у моєму досвіді. Менше з тим, багато речей мене встигли вразити. Про них детальніше – далі.

Берлін справді величезний, і я одразу тут відчув себе як вдома: натовпи людей, багато транспорту, поліція, великі будинки і просто шалено багато ремонтів. За два дні мого візиту я бачив буквально з півдюжини вулиць де не було перекопано і не ремонтувалася жодна будівля. І це додає відчуття життя – скрізь щось робиться, кудись рухається.Read More »

Продовжую досліджувати тексти Вацлава Гавела. Цього разу прочитав матеріал «Анатомія стриманості» (Anatomy of reticence) 1985 року, про утопічно-тоталітарне мислення та політику примирення. Далі йде мій конспект думок, які залишаються актуальними для України і Європи після понад 30 років з часу написання тексту.Read More »

Посмотрел сериал (скорее – многосерийный фильм) “Жизнь и судьба” авторства Сергея Урсуляка, того же, который снял “Ликвидацию”. Да-да, это российское кино, но прежде, чем делать выводы – прочтите рецензию. “Жизнь и судьба” – один из немногих российских продуктов, которые можно и даже нужно смотреть, тем более сейчас, во времена этой, новой войны.

Но фильм этот не о войне. Война, Сталинград – скорее фон происходящего. И немцы (их почти не называют фашистами или нацистами – они прежде всего “немцы”) воспринимаются скорее как какое-то стихийное бедствие, а не как враг с осознанными целями.Read More »

Новий сезон роботи Центру візуальної культури розпочався лекцією Тімоті Снайдер, відомого історика та політолога, який написав масу робіт про Східну Європу. Снайдера представив викладач кафедри культурології Могилянки Василь Черепанін.

У своїй лекції Снайдер говорив про справжню суть євроінтеграції, деколонізацію та багатостраждальну історію Східноєвропейських національних держав. Історик пояснив зв’язок між подіями сторічної давнини та сьогоденням Європи. Але це було не просто проведення історичних паралелей. Як зазначив сам лектор, мета лекції – заохотити думати, і він справді показав загальновідомі явища під неочікуваним для мене кутом.Read More »