“Аеропорт” Сергія Лойка – це дивовижно цікавий і приємний приклад сучукрліту, який читається взахльоб.
Так, в оригіналі книга писалася російською, по факту, американським журналістом, але вона написана з дуже українських позицій, вона написана про дуже українські події і про дуже актуальні українські типажі. Тому мені хочеться вважати цю книжку сучасною українською літературою.
Нарешті, дочитав “найкращу українську книгу 2010 року” (за версією “Кореспондента”). “Місто з химерами“. Автор: Олесь Ільченко. Так, я йшов довго до цієї книжки, але мабуть так і треба було, оскільки писалася вона частково у Бонні, як на це вказує остання її сторінка.
Це історія про знаменитого київського архітектора Городецького, і – меншою мірою – історія про архітекторів Києва та архітектуру загалом. Це психологічна драма із містичними елементами. Її доповнюють багато фактів щодо власне історії Києва. По цих фактах видно, що автор “виконав домашнє завдання”: досліджував тему, а може і захоплюється нею все життя.
Око Сови 