Звільнити держслужбовця, в теорії, задача не з легких. Після успішно пройденого випробувального терміну для звільнення потрібні серйозні підстави, перевірки/комісії і обов’язково обґрунтовані висновки про те, що людина не виконує свої обов’язки належним чином. І то, ці всі процеси можуть відбутися лише тоді, коли немає якоїсь кризи типу карантину через коронавірус. Саме заради таких визначених законом гарантій багато людей і йдуть на держслужбу. Люди асоціюють роботу на державу зі стабільністю, тобто передбачуваністю.

Однак, як показав мій досвід, насправді, звільнити держслужбовця та навіть цілий підрозділ зовсім нескладно.Read More »

Ледь встиг дійти до виставки творів Івана Марчука в останній день її роботи, але, на щастя, через великий інтерес громадськості її продовжено до 12 січня. Тому, хто ще не був, у вас вдосталь часу побачити усе на власні очі.

Те, що я тут використовую як ілюстрації – це (як на мій смак) одні з найцікавіших робіт Марчука, але, однозначно, фото на маленькому екрані не здатні передати всієї величі цих картин. До того ж, виставка складається із понад сотні творів, а тут я ділюся лише скромною дрібкою.Read More »

Мемуари покійного сенатора Джона МакКейна важко назвати історією успіху. Він пише про поразку на виборах президента, про неспроможність запобігти провалам США в Іраку, про вибачення перед бойовиком-ісламістом за тортури, яких той зазнав у американській в’язниці. Всі ці історії – своєрідна хроніка невдач, і часом навіть дивно, як людину, яка все це пережила, можна вважати героєм, взірцем, визначною особистістю. І особливо гірко стає читати книгу, коли чітко уявляєш, як воно було МакКейну в тій чи іншій ситуації – коли він розумів, що все буде швидше за все погано, а навіть якщо і вдасться запобігти найгіршому сценарію, ніхто тобі потім не подякує.

Однак саме це і робить дану книгу важливою.Read More »

Уявити море восени мені завжди важко. Легко уявити море влітку – сонячні береги, товсті пляжники, рибалки на пірсах, серфінгісти на хвилях, молодь грає у волейбол, діти ліплять замок з піску, чайки горланять, ніби їх ріжуть, а письменник сидить у барі біля берега і споглядає хвилі. Нескладно уявити і море взимку: похмура поверхня води асфальтового кольору, непривітний вітер, береги пусті за винятком поодиноких романтиків і того-таки самотнього письменника у барі. А яке море восени? Невже дерева біля моря так само жовтіють і втрачають листя?

Море восени чудове – воно ще не встигло до кінця охолонути, але людей у ньому вже мало, вода чиста настільки, що можна розгледіти дно з медузами і водоростями. І це саме та ситуація, коли дно хочеться побачити.Read More »

Дивитися серіал “Чорнобиль” перебуваючи у Києві – особливий досвід, адже ти знаєш: якби не подвиги ліквідаторів, описані в серіалі, то пейзаж за вікном був би абсолютно інакшим, і ти тут би не сидів… і взагалі, тут уже 33 роки, як ніхто би не міг довго всидіти.

Традиційно, я намагатимуся у своїй рецензії звести спойлери до мінімуму, але цей серіал такий, що його варто подивитися, навіть якщо ви знаєте все, що тут має відбутися… і якщо подумати, то ми всі і так знаємо, що має відбутися.

Read More »

Я люблю вибори. Це одна з головних причин, чому я працюю в політиці. Я не є спортивним фанатом, але вибори – це для мене як чемпіонат. Заради цього змагання я готовий не спати ночами – і як уболівальник, і як учасник команди. І хоча мій роботодавець виступає проти мажоритарки, я люблю і мажоритарні вибори – через атмосферу масового мордобою, що панує на більшості округів. Це все дуже емоційно, дуже особисто.

Але поточні вибори я просто не сприймаю. Взагалі.Read More »