Мій відпочинок добігає кінця, і я, на прохання одного з колег, пишу коротенькі міркування про явище відпустки. Це майже очевидні висновки, здобуття яких потребувало тяжкої і тривалої праці.
Read More »
Позначка: час
Критерій віку
“Чем старше человек, тем больше ему лет“.
Віталій Кличко
Однією з переваг держслужби була змога відвідувати різноманітні курси підвищення кваліфікації, зокрема і курси про управління персоналом. Під час такого курсу (ще до карантину) одне нібито просте практичне завдання спричинило справжній shitstorm. Командам учасників пропонувалося визначити, що робити з працівником передпенсійного віку, який не збирається продовжувати роботу, коли вийде на пенсію. Задача не містила інших даних.
Read More »Повільність і всі її друзі
Нещодавно я відкрив просту істину про себе самого: я тормоз. Черепаха. Слимак. Слоупок. І сам факт, що я так довго йшов до цього усвідомлення – лише додаткове смішне підтвердження тому, що я гальмую по жизні. І ні, це не сесія самобичування, це констатація факту, з якого випливає кілька інших важливих знахідок. Повільність значною мірою визначає мої зацікавлення, цінності і професійні схильності.
Звісно, моя повільність робить мене дуже неадекватним сьогоденню, адже світ нині поведений на швидкості, “мультизадачності” (її не існує, це брехня) та великих обсягах споживання і виробництва. І мені також доводиться грати за цими правилами. Моя повільність противиться і спрямовує у протилежний бік: чим би я не займався, мене завжди цікавить стратегічний вимір цього заняття, довготривалість його ефекту і питання sustainability (сталості). На диво, за певних обставин це стає корисним.
Read More »Починати спочатку
Часом хочеться вирвати зі свого органайзера кусень сторінок і ніби перезавантажити своє життя, обнулити плани, переглянути і перепакувати увесь попередній досвід. І насправді я так робив. І навіть не раз. Фактично і метафорично. І після того повертався до свого понівеченого органайзера з розумінням, що це “перезавантаження” мало що змінило.
Мені часто по життю хотілося все починати спочатку: братися за новий проект замість того, щоби довести один з раніше розпочатих до кінця. Починати новий тематичний блог замість того, щоб шукати способів розвивати вже наявний. Перезавантажити місію у відеогрі, коли припустився багатьох помилок, замість того, щоб вирулювати зі скрутного становища.
Якби у мене була змога перезавантажити власне життя, напевно, я би нею скористався, а може і не раз.
Read More »Мовчання в Мережі
Ось уже далеко не перший рік, коли я не пишу майже нічого про основні теми, які обговорює Мережа. Ані тут, ані на Facebook, якщо не брати до уваги минулорічні вибори, то я навіть політику вже майже не коментую. І це не тому, що мені нема що сказати. Просто мовчати є вдосталь причин.
Чому я не говорю про те, про що говорять усі?Read More »
Не(роз)порядок
Якось три з половиною життя тому я мріяв мати роботу, на яку би я завжди приходив у визначений час, і щоби все там було за графіком. Імовірно, мене змінив університет з його стрибучими парами і “вікнами”, і з часом сама ідея стабільного розпорядку дня викликала у мене дедалі більший спротив.
Хтось може засоціювати моє несприйняття з лінощами і небажанням рано прокидатися, але зрозумійте правильно: набагато більше за ранні підйоми мене страхають постійні черги, відсутність сонячного світла, нездатність вирішити особисті справи і перспектива перетворення на живий механізм.Read More »
Рік удома
Ось і минули 12 місяців з моменту мого повернення до Києва. І я цілком легітимно можу сказати, що це були чи не найбуремніші 12 місяців мого дотеперішнього життя: ОСББ, нові проблеми з очима, дві виснажливі передвиборчі кампанії поспіль, процес працевлаштування у Мінфін (де нині чи не найжвавіший період за всю історію Незалежності), а ще пара не надто вдалих спроб запустити власні проекти, а також низка інших викликів, які напевно доведеться добивати вже у наступному році.
Але ні, я досі не шкодую, що повернувся (хай наші вітчизняні зрадофіли і мої особисті недоброзичливці кусають лікті!)Read More »
Антивибори
Я люблю вибори. Це одна з головних причин, чому я працюю в політиці. Я не є спортивним фанатом, але вибори – це для мене як чемпіонат. Заради цього змагання я готовий не спати ночами – і як уболівальник, і як учасник команди. І хоча мій роботодавець виступає проти мажоритарки, я люблю і мажоритарні вибори – через атмосферу масового мордобою, що панує на більшості округів. Це все дуже емоційно, дуже особисто.
Але поточні вибори я просто не сприймаю. Взагалі.Read More »
Вранішня ода
У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.
Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.
Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.
А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки.Read More »
У пошуках Потоку
Книжка Міхая Чіксентміхаї “У пошуках Потоку” (Finding Flow) – це частково психологічне, частково соціологічне дослідження, частково порадник з тайм-менеджменту, а частково – трактат про теорію часу.
Не скажу, що ідеї автора дуже глибокі, але мені вони видалися важливими в контексті нашої вічно загнаної історичної епохи. Далі я не стільки подаю огляд, скільки власний конспект того, що я прочитав.Read More »
Око Сови 