96-100 – Геніально
91-95 – Шикарно
81-90 – Якісно
71-80 – Вартісно
60-70 – Посередньо
30-59 – Відстійно
0-29 – Лайно
На моє переконання, люди грають в ігри не заради відео чи аудіо ефектів, а заради потужної атмосфери, цікавого сюжету, зрозумілого та водночас оригінального геймплею. Тому саме ці речі я і намагаюся оцінити, коли розглядаю ігри.
Бастіон сподобається шанувальникам невеликих, але якісних, не зовсім стандартних, але простих по суті ігор.
Світ зазнав того, що постійно згадується лише як Лихо. Лихо розбило землю на купу летючих уламків, а більшість людей перетворило на статуї. На щастя, дехто вижив, а між уламками лишилися деякі шляхи сполучення. Безіменний та мовчазний головний герой прокидається і розуміє, що щось тут не так. Він відправляється до Бастіону – прихистку, призначеного саме для таких ситуацій.Read More »
Одні кажуть, що п’ята частина Хітмена краща за всі попередні, інші – що це дике убожество. Це саме той випадок, де правда десь посередині.
Найперше, варто зазначити, що НЕ порівнювати цю гру з іншими дуже важко. З одного боку, це продовження легендарної і дуже специфічної серії. З іншого, іграшка вийшла незадовго після Dishonored, Mark of the Ninja та Assassin’s Creed ІІІ, а це все історії про (найманих) убивць в жанрі stealth.
Hitman: Absolution мене вразив своєю суперечливістю. Гра виявилася достатньо цікавою, щоби пройти її до кінця, але кожен її аспект – від загальної стилістики до найдрібніших деталей геймплею – містить низку різко виражених вад.Read More »
Дехто називає 2012-ий рік роком відродження stealth-симуляторів. І якщо Dishonored самого по собі замало для таких заяв, а Hitman Absolution у багатьох викликав двозначні враження, то ось вам іще один вагомий аргумент: Mark of the Ninja.
Ви любите ігри, в яких є можливість читати книжки, доцільність підслуховувати розмови та необхідність заглядати крізь шпаринку, перш ніж зайти в кімнату? Якщо так, то Dishonored вам сподобається.
Якщо за останні років 10 вийшла якась аркада, в яку варто зіграти, то це Аркхем Сіті (АС).
Для багатьох епоха 90-их була часом безтурботних американських бойовиків, де круті мужики іноді жартуючи, як Джекі Чан, а іноді суворо, як Сільвестр Сталоне, показували поганим хлопцям кузькіну мать. Це було динамічне і веселе кіно про добро з кулаками. Це було кіно з модерною вірою в це добро. Read More »
Колись один мій знайомий зауважив, що комп’ютерні рольові ігри ніколи не зможуть бути по-справжньому рольовими, бо “рольова гра – це тоді, коли ти можеш вирішити забити на все і стати селянином”. Відігравання ролі – це питання свободи вибору, запит на яку швидко зростає з усіма супутніми проблемами.
Моральний вибір – все більш популярний елемент ігор, надто рольових. Read More »
Гра скінчилася. Вона виявилася, щонайменше, вдвічі коротшою за свою попередницю, але я і досі всіма своїми думками на околицях руїн Лок Муіна. На пальцях однієї руки можна перелічити медіапродукти, які мене захоплювали так, як “Вбивці королів”.
Пропоную вашій увзі іграшку, з якої слід повчитися багатьом horror-survival’ам. Зветься вона “Самітник, що вижив”.
Повертаємося до оглядів застарілих, але вартих нашої пам’яті іграшок. Цього тижня ми пересунемо наш фокус до стратегій. Кажуть, що вони сприяють розвитку манії величі 🙂
Око Сови 