Ось і минули 12 місяців з моменту мого повернення до Києва. І я цілком легітимно можу сказати, що це були чи не найбуремніші 12 місяців мого дотеперішнього життя: ОСББ, нові проблеми з очима, дві виснажливі передвиборчі кампанії поспіль, процес працевлаштування у Мінфін (де нині чи не найжвавіший період за всю історію Незалежності), а ще пара не надто вдалих спроб запустити власні проекти, а також низка інших викликів, які напевно доведеться добивати вже у наступному році.

Але ні, я досі не шкодую, що повернувся (хай наші вітчизняні зрадофіли і мої особисті недоброзичливці кусають лікті!)Read More »

Новорічний настрій присутній, але якийсь не дуже він святковий – щось ближче до стилю Діккенса, враження скромного і вистражданого свята посеред чуми. Рік, що минає, був дуже важким і неприємним. І це не лише через війну і навіть не через курс валют.

З одного боку, цей рік був сповнений потрясінь, з іншого – це було одне суцільне, тягуче, виснажливе очікування. 2014-ий став роком розчарувань і передовсім розчарувань у собі, у своїх силах, своїй цінності. Це був рік опускання рук і гніву на усе суще через відсутність сенсу робити будь-що, окрім опускання рук. Головна емоція-2014 – обурення тим, як по-дебільному влаштоване життя в принципі, а надто – життя в Україні.

Слава Богу, ситуація дещо змінилася перед зимою, з’явилися нові можливості, у суцільній темряві прояснилися окремі промені світла. Саме про ці мерехтливі “промені” я постараюся написати далі.Read More »