Мій дім стоїть посередині між трьома дуже різними парками. Один з них добре поремонтований, з великою кількістю лавок, пристойними дитячими та спортивними майданчиками, зеленими газонами і сучасним освітленням.
Інший – навпаки, подібніший до лісу, майже всі стежки тут – ґрунтові, а ще тут є болото із жабами, які гучно квакають, і джерелом, до якого приїжджають люди на дорогих машинах. Один мій знайомий назвав його влучно – Frontier.Read More »
Відповіді на запити ЗМІ – це одна з основних і найбільш небезпечних функцій комунікаційників у міністерстві. Запити приходять у різноманітних формах: як офіційні паперові листи, як електронна пошта і як запитання у чаті в ФБ.
Кілька місяців роботи із запитами привели мене до низки висновків-порад, яких варто дотримуватися, щоб максимізувати імовірність швидкої та інформативної відповіді.Read More »
Як показав мій досвід перебування на держслужбі, приналежність до того чи іншого чату в українській владі говорить про вплив людини і її афіліації більше, ніж офіційна посада разом узята з автобіографією та резюме. Журналісти також стали часом постити якісь “зливи” із внутрішніх чатів партій і фракцій.
Однак це трохи катастрофічно, що люди, які вирішують долю країни, вирішують її в чатах. І втричі катастрофічніше те, що основним месенджером для цих людей є WhatsApp. Я кажу це як людина, яка використовувала різні колективні чати у кількох різних командах різного рівня успішності.
Управління комунікацій реорганізували, тож мій квест у Мінфіні трохи неочікувано добіг кінця. Сумно, адже більшість запланованого не встиглася, а все, що встиглося, вже перекроєне під бачення інших людей.
Водночас, я відчуваю гордість, адже наша команда протрималася в рази довше за наших попередників. Ми пережили разом з міністерством дві зміни міністра, прийняття та зміну бюджету, кілька місяців карантину і цілу купу великих реформаційних починань.
Традиційно, коли я йду звідкись, я пишу про речі, яких це місце мене навчило. В цьому плані мої 260 з хвостиком днів на державній службі виявилися особливо благодатним часом.Read More »
Ось уже далеко не перший рік, коли я не пишу майже нічого про основні теми, які обговорює Мережа. Ані тут, ані на Facebook, якщо не брати до уваги минулорічні вибори, то я навіть політику вже майже не коментую. І це не тому, що мені нема що сказати. Просто мовчати є вдосталь причин.
Чому я не говорю про те, про що говорять усі?Read More »
Я ніколи не розумів роботодавців, які намагаються обов’язково і за будь-яку ціну зекономити на зарплатах. На жаль, в нашому народі домінує фундаментальна установка, що найманому працівнику за роботу потрібно платити мало. Бажано – жалюгідно мало.
Є заможний, але жлобкуватий клієнт, якому ти озвучуєш свій мінімально прийнятний рівень оплати, а він починає із принципу продавлювати меншу. А є бідний і неосвічений платник податків, який щиро вважає, що правильно буде встановити мінімалку депутатам і міністрам.
Але, повірте, обидва згадані працедавці риють самі собі ями. І зарплата міністра перебуває під дією тих же законів природи, що і зарплата будь-якого робітника.Read More »
Зібрати свою першу тисячу френдів у Facebook було для мене досягненням. Ті, хто пишуть постійно, активно виступають на різноманітних заходах та/або займають високі посади, легко збирають і 2, і до 5 тисяч, і часом набагато більше підписників. Моя ж сукупна соціальна активність нижча, тому і моя перша тисяча збиралася довше, ніж у інших.Read More »
Якось три з половиною життя тому я мріяв мати роботу, на яку би я завжди приходив у визначений час, і щоби все там було за графіком. Імовірно, мене змінив університет з його стрибучими парами і “вікнами”, і з часом сама ідея стабільного розпорядку дня викликала у мене дедалі більший спротив.
Хтось може засоціювати моє несприйняття з лінощами і небажанням рано прокидатися, але зрозумійте правильно: набагато більше за ранні підйоми мене страхають постійні черги, відсутність сонячного світла, нездатність вирішити особисті справи і перспектива перетворення на живий механізм.Read More »
Краще пізно, ніж занадто пізно, чи не так? 🙂 Настав час попрощатися із цим буремним роком.
Вперше пишу свій традиційний річний звіт менше, ніж за добу до початку Нового Року. Відкрию “велику таємницю”: зазвичай ці звіти я починаю писати ще у листопаді, а в грудні радше редагую. Однак нині я все роблю в останню хвилину через цейтнот, який супроводжував мене більшу частину 2019-го.Read More »
Око Сови 