Чому варто проголосувати

Дмитро Прокопчук2s коментарів

vote-1.jpgМи увійшли в епоху виборів ще минулого літа. Я кажу “епоха”, бо йдеться не просто про “довгий” виборчий 2019-ий, у якому вже відбуваються президентські, а незабаром відбудуться і парламентські перегони, йдеться також і про наступний, 2020-ий рік – рік виборів київських. Вони будуть не набагато менш напруженими і не набагато менш важливими за вибори 2019-го.

На жаль, я вже чую від декого зі своїх друзів думки, що нема смислу голосувати. Причини формулюються по-різному, але переважно все зводиться до того, що кандидати, які радше подобаються – “непрохідні”, а “прохідні” кандидати не подобаються взагалі. Тобто є відчуття нездатності вплинути на ситуацію в країні. Звичайно, це демотивує, але я закликаю всіх добряче подумати перед тим, як відсидітися у день голосування вдома за серіалами.Read More »

2018

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Традиційно, пишу підсумки року, хоча цього разу це по-особливому дивна задача, адже увесь цей рік – як один великий підсумок. Підсумок моєї роботи в журналістиці, підсумок мого життя в Німеччині. З моїм від’їздом була пов’язана значна частина цьогорічних завдань, а найпопулярніші цьогорічні дописи на блозі – це враження від трьох з гаком років проживання у ФРН. Про негативне у мене читали значно охочіше, ніж про позитив. Люди такі люди 🙂

Baum

До речі, якщо казати про мою писанину, то 2018-ий був помітно успішнішим за два попередні роки. Якщо у 2016-му в середньому мої дописи читали по 30 осіб, у 2017-му вже по півсотні, то допис 2018-го в середньому побачили 80 читачів. A trifling victory but a victory nonetheless.Read More »

The Hot Winter

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

Сподівався, що перші пару тижнів мого перебування вдома будуть легкими, навіть пустими. Планував, що чи не єдиним завданням на першу половину грудня буде відсвяткувати своє повернення/новосілля/тридцятиріччя, а решту часу я гулятиму, читатиму книжки і міркуватиму над змінами у своєму житті – тими, що відбулися, і тими, що відбудуться. Життя навчило мене, що між роботами повинні бути перерви. Але вир життя у Києві міцно схопив мене одразу після виходу з аеропорту.Read More »

Хто такі консерватори?

Дмитро Прокопчук1 коментар

Раніше я вже пояснював тонкощі визначення ідеологічної приналежності. Хто пам’ятає ті пояснення, пам’ятає також, що із самим визначенням ідеологій часто є плутанина. Скажімо, коли хтось говорить “я ліберал”, то найлогічніше одразу уточнити, в чому саме ця людина ліберал.Read More »

Facebook: Усі ваші сторінки кращі за самих себе

Дмитро Прокопчук2s коментарів

Великі корпорації – це погано. Коли щось розростається до великих розмірів, неодмінно воно бюрократизується і стає нездатним вирішувати елементарні проблеми. Так, тривалий час воно ще чудово працює для викачки грошей, особливо для викачки за допомогою якихось зловживань, але про відповідальність перед своєю аудиторією, про користь для суспільства в більшості випадків можна забути.

Новітні “інформаційні гіганти” щоденно доводять, що мало чим відрізняються від старих велетнів. Щойно вони стали достатньо успішними, щоби можна було не перейматися про втрату одного окремого клієнта – сервіс їхній стає дедалі гіршим, а розвиток заміняється дебільнуватими нововведенннями, які радше шкодять функціоналу, ніж розвивають його.Read More »

Перша лекція NPG: Створення команди

Дмитро Прокопчук1 коментар

Проект New Political Generation успішно стартував! І я стартував як один із його лекторів. Компанія зібралася вельми іменита – як з Могилянки, так і з-поза її меж, тож я тішуся, що є частиною такої зіркової команди… Власне, між текст саме і присвячено темі створення команд.Read More »

Повернення додому

Дмитро Прокопчук6s коментарів

Україна. Вид зверху
Україна. Вид з небес

Як казав один мій колишній колега, “відпустка затягнулася”. Я повертаюся в Україну. Знаю, ви скажете, що я збожеволів, але повертаюся із власної волі. Зневажайте мене за непрактичність, зневажайте мене ціляком 😀

Про причини повернення мені хочеться зацитувати іншого свого колегу – “час рухатися далі”. Read More »

Ігри, які мене створили

Дмитро Прокопчук1 коментар

Кажуть, про себе розповідати найважче… У цьому тексті я розповідаю про себе через власні смаки – ті ігри, які не просто є моїми “улюбленими”, а значною мірою вплинули на мене – на мої зацікавлення, стандарти якості і навіть на деякі погляди на життя. Тому (як виняток) я репощу цей допис для “Дамітріанства”.

Дмитро Прокопчук's avatarІгровимір!

У рубриці “Улюблені ігри” наші автори розповідають про свої вподобання. Дізнавшись, які ігри найбільше вплинули на кожного з нас, ви зрозумієте, за чиїми матеріалами особисто вам буде найкорисніше стежити і чого взагалі від нас можна чекати.

Всім привіт! З вами Канцлер ПДВ, головний редактор “Ігровиміру”. Мені випала честь представитися нашій аудиторії першим. Якщо дуже коротко: від мене ви найчастіше читатимете якусь політоту або філософію.

Говорити про найулюбленіші ігри важче, ніж може здаватися на перший погляд. Є ігри, якими я шалено захоплювався, коли грав у них, але бажання вмикати їх знову чи шукати щось подібне до них у мене виникає украй рідко (до таких, скажімо, належить серія Hitman). Є ігри, які мене захоплюють під настрій – часом я можу зникнути у Cities Skylines на багато-багато годин і діб – але це не та гра, яку я би вписав у десятку найулюбленіших. А ще є ігри, чиї концепції мені здавалися геніальними, але…

View original post Ще 1 470 слів

Грамотіям

Дмитро Прокопчук2s коментарів

Цей чудовий плакат закликає любити українську, але припускаю, що для українських ґраммар-нациків це ворожий плакат, бо тут в центрі – язик, а язиком мова називається у Росії! АаАаАаА!

Є борці за чистоту раси, а є борці за своєрідну “расову” чистоту мови. Останніх зустрічаю набагато частіше – як критиків моїх текстів. Зокрема текстів, які я пишу про відеоігри. Постійно вимушений вислуховувати їхні скарги на “американізованість” моєї мови або ж на те, що я послуговуюся “кацапськими правилами”. І ці ґраммар-наці, як і звичайні праворадикали, живуть у режимі постійного пошуку ворогів. У їхніх очах звичні для більшості людей слова чомусь раптом стають ознакою мало не державної зради, а правила правопису 1920-их чи якісь іще спірні та не до кінця засвоєні всіма реформи стають залізобетонною, непомильною істиною.

Тож я вирішив пояснити докладно, чому я вживаю слова на кшталт “файл” або “шутер”, чому я не люблю літеру Ґ, чому в цьому немає нічого поганого і чому слово “зберігайлівка” вживати не слід, якщо ви справді турбуєтеся про розвиток української культури.

Так, це ще один допис у жанрі “моя велика відповідь на постійно повторювану дискусію”. Бо дістало, дістало немилосердно.Read More »

Пориньте в ігровий вимір!

Дмитро ПрокопчукЗалишити коментар

“Ігровимір” – це новий клубний блог про настільні та відеоігри, а також про все, що крутиться навколо них. Проект об’єднує людей по-різному професійно дотичних до ігрової індустрії, тому наші тексти – це завжди трошки більше, ніж просто власне враження про ті чи інші ігрові шедеври.

Головним редактором і автором ідеї цього проекту є самі-знаєте-хто, однак назва, логотип і дизайн сайту – це дуже значною мірою заслуга Марти Холодило. Окрім того, у різних аспектах наше колективне дітище було створене і в подальшому вдосконалюватиметься зусиллями цілої команди талановитих людей, з якою ближче ви зможете познайомитися на самому сайті “Ігровимір”.Read More »