Є борці за чистоту раси, а є борці за своєрідну “расову” чистоту мови. Останніх зустрічаю набагато частіше – як критиків моїх текстів. Зокрема текстів, які я пишу про відеоігри. Постійно вимушений вислуховувати їхні скарги на “американізованість” моєї мови або ж на те, що я послуговуюся “кацапськими правилами”. І ці ґраммар-наці, як і звичайні праворадикали, живуть у режимі постійного пошуку ворогів. У їхніх очах звичні для більшості людей слова чомусь раптом стають ознакою мало не державної зради, а правила правопису 1920-их чи якісь іще спірні та не до кінця засвоєні всіма реформи стають залізобетонною, непомильною істиною.

Тож я вирішив пояснити докладно, чому я вживаю слова на кшталт “файл” або “шутер”, чому я не люблю літеру Ґ, чому в цьому немає нічого поганого і чому слово “зберігайлівка” вживати не слід, якщо ви справді турбуєтеся про розвиток української культури.

Так, це ще один допис у жанрі “моя велика відповідь на постійно повторювану дискусію”. Бо дістало, дістало немилосердно.Read More »

Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!

Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно.Read More »

Днями переглянув кілька промов американських політиків щодо смерті сенатора Джона МакКейна, який пішов з життя 25 серпня. З цих виступів можна чимало дізнатися не лише про покійного сенатора, але і про американську політику, і про США в цілому.

Найцікавіші промови – Ліндсі Грема, близького соратника МакКейна, Джо Байдена, демократа і екс-віце-президента США, та двох президентів – Джорджа Буша молодшого і Барака Обами, які свого часу перемогли МакКейна на президентських виборах. Перші дві промови – дуже емоційні, інші – більш статечні, але не позбавлені ані суму, ані гумору. Так, гумору було чимало. Жарти під час панегириків – це дивно і… неочікувано правильно.Read More »

Я відвідав найбільший острів Німеччини, сповнений природніх див, невимовних заходів сонця та прикрих залишків радянщини.

Острів Рюген із континентом сполучає один-єдиний міст.Read More »

Річка Лан (Lahn) впадає у Рейн поблизу замку Ланек, назва якого буквально так і перекладається: кут або ріг Лану. Повернувши за цей “ріг”, можна надибати багато цікавих місцин – що я і зробив. Моя нова невелика подорож пройшла містечками Бад Емс, Діц та Лімбург.

Бад Емс відомий українцям передовсім як місце, де російський цар Олександр ІІ підписав заборону української мови. Місцевий променад впирається саме у будинок, де відбулося підписання Емського указу. На будинку є відповідна пам’ятна дошка, встановлена українською діаспорою. Поруч із будинком – статуя міфічної давньогрецької німфи Дафни.Read More »

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.Read More »

Er ist wieder da (Він знову тут) – фільм за однойменною книгою Тімура Вермеса 2011-го року. Ця стрічка трагічна, комічна і глибша, ніж може здаватися на перший погляд. Я би сказав, це той випадок, коли фільм кращий за книгу.

Адольф Гітлер прокидається у звичайному німецькому дворі у 2014-му році. Він пробує розібратися у ситуації і в тому новому дивовижному світі, в якому він опинився. У пригоді Гітлеру стає молодий журналіст Фабіан Завацкі, який не може собі знайти пристойну роботу і терміново потребує ідеї для власного телешоу. Завацкі сприймає Гітлера за коміка, якого бере з собою у подорож Німеччиною, щоб створити щось на кшталт “дорожніх записок” і продати на телебачення.Read More »