Традиційний час підсумків і подяк. Мій 2017-ий був роком багатьох чудових починань і багатьох згаяних можливостей.
Хоча зараз я стою на шляху до більших звершень, ніж ті, що були будь-коли раніше, мене практично ніколи не покидає враження, що я провалив своє життя і тупо взагалі ні з чим так і не справився у ньому. Головний здобуток – я навчився діяти і жити попри це усвідомлення. The light inside is broken, but I still work (c).Read More »
Я працюю на новинах уже понад 4 роки – більше, наприклад, ніж я вивчав політологію. Я працював як на клік-орієнтованих жовтуватих сайтах, так і на серйозних, претендуючих на об’єктивність і безсторонність.
Я працював як рядовим копіпастером, так і головним редактором. Тому гадаю, що маю право говорити свою думку про новини як явище.Read More »
Дивлячись на заповнення тутешніх автобусів і метро, важко повірити, що формально в Брюсселі проживають менше 200 тисяч осіб. Враження, що тут весь ЄС і не тільки він.
Брюссель – це водночас і старе туристичне місто, і столиця європейської бюрократії, і важливий бізнесовий центр. Він справляє змішане враження, як напевно і вся Європа. Так і має бути.Read More »
Продовжую читати книжки про те, як привести своє життя до ладу. Сьогодні я розповім про книгу Майкла та Сари Беннет “До біса почуття”. Вона пропонує жорсткий, але конструктивний підхід до вирішення своїх життєвих проблем. А я, традиційно, пропоную огляд, який межує з конспектом.
Ідея книги хороша і мені багато в чому близька, але її втілення у тексті – слабеньке. Почасти важко сказати, чи проблема форми – вина авторів, чи перекладача (я читав україномовну версію видавництва “Наш формат”).Read More »
Сьогодні – 100-річчя великої трагедії, за якою послідувала купа абсурду, руйнувань і убивств.Read More »
Назва книги – “Ніч у самотньому жовтні” (A Night in the Lonesome October) – прямо вказує на те, коли її варто читати. Це ідеальний твір для осіннього самотнього вечора. Особливо якщо не хочеться напружуватися надто складними і серйозними сюжетами.
Read More »Минулих вихідних відвідав одразу два замки. Можливо, найближчі одне до одного на Рейні, тому їх зручно подивитися за один день. Однак за атмосферою це два принципово відмінні місця.
Замок Ланек розташовано на горі над містечком Ланштайн, де річка Лан (Lahn) впадає у Рейн. Замок невеликий і його з-під самої гори майже ніде і ніяк не розгледіти – він ховається за деревами. Це дуже автентичне місце, до якого ведуть кілька потаємних стежин.Read More »
Любов ірраціональна – нас не завжди приваблюють люди, які відповідають загальноприйнятим “стандартам” чи навіть нашим власним теоретичним ідеалам. Але це не означає, що любов безпричинна. Ми любимо когось, бо нам добре з цією людиною. Так-так, і вас люблять тому, що з вами добре, а не на рівному місці!Read More »
Подорож до Заарланду для мене має особливу цінність – з колегою і другом Данилом Біликом цю подорож нам не вдавалося здійснити впродовж цілого літа. І ось нарешті, коли на шляху між Бонном і Заарбрюкеном встромився ураган, а у нас обох настрій був невеселий, ми рушили в дорогу. Потужна злива, здавалося, знесе нас.
Для мене це була перша кількаденна подорож, у яку я не взяв дзеркалку і все фотографував на свій новий (заточений під Інстаграм) смартфон, тому багато фотографій цього разу квадратні.Read More »
Ось тепер осінній політичний сезон розпочався по-справжньому. І підготовка до виборів – так-так, до виборів 2019 року. До ВСІХ виборів 2019 року…
Коли Саакашвілі перетинав кордон, один політолог порівняв його з… кхм… добривами. Хоча, мовляв, сам Саакашвілі нічого толком не зробить, але з його “Руху нових сил” у майбутньому виросте справжній лідер, який і врятує Україну. Порівняння мені не сподобалося. По-перше, обзивати політиків лайном – це примітивно. Їм від цього ні жарко, ні холодно. По-друге, якщо Саакашвілі і є добривом – то не стільки для “нових облич”, скільки для ветеранів української політики.Read More »
Око Сови 