Минулих вихідних я напросився поїхати з моїми сусідами з Індії на перегляд нового індійського фільму Srimanthudu (перекладається як “багатий чоловік”). Так вже влаштовано все тут, що коли Болівуд випускає щось нове, то всі індуси Північного Рейну-Вестфалії їдуть у Кельн, в спеціальний кінотеатр подивитися.
У кінотеатрі я був єдиним білим і це було дуже прикольно: я почувався місцевою знаменитістю.Read More »
Одна з найприкріших проблем людських суспільств у тому, що їм вкрай важко вийти зі стану маятника в будь-якому великому процесі. Якщо десь колись в чомусь люди перегнули палку, то перш ніж дійти стану рівноваги, палку обов’язково перегнуть в інший бік.
Донедавна ми ще були звиклі до абсолютів, до “призначення жінки/людини/журналіста/тощо”, до непорушних і часто репресивно-дискримінаційних традицій та ідеалів. Тепер – nothing is true, everything is permitted, в жизні смисла нєт, фсьо тлєн і т. д. За цього нового модусу життя людина раптово повинна сама придумувати власний смисл, “створювати нові скрижалі” і ніхто не повинен (не дай безсенсовносте!) вказувати іншим, як ті скрижалі і смисли створювати. А можливо, таки варто було б. Read More »
Як описати відчуття від книжки “Важливі роки” Меґ Джей? Напевно, в багатьох із вас хоч раз у житті була ситуація, коли вам потрібно було терміново навчитися чогось (наприклад, плавати), а людина, що бралася вас вчити, казала: “По-нормальному починати треба у 5 років”. І що тут відповіси? “О так, дякую, мені ця “детальна” порада дуже допомогла! Запам’ятаю її на випадок, якщо раптом знову мені буде колись 5 років”.
Я застерігаю від читання цієї книжки усіх людей, кому 25 і більше. А якщо у вас в житті якась криза і вам радять почитати цю книгу – сміливо подавайте на порадника в суд за спробу доведення до самогубства.Read More »
З величезним запізненням у цілий тиждень публікую фотографії з шоколадної фабрики, пардон – із шоколадного музею у Кельні, куди мене витягли Андрій Жеребко та Катя Кувіца, за що я їм дуже дякую 🙂
Хоч музей насправді майже не намагається повторювати казкову атмосферу “Чарлі і шоколадної фабрики”, мені захотілося спробувати шматочок побаченої продукції вже після перших 5 хвилин. Саме для таких випадків у музеї разом із шоколадом дають маленьку плиточку – щоби відвідувачі не збожеволіли.Read More »
Нарешті! Я вибрався на прогулянку на гору Ґодесберг, що дала ім’я і району, в якому я живу. Декілька фото звідти.
У фортеці Ґодесбург є ресторан, але людей ані в ньому, ані взагалі будь-де поруч не було. Трошки шкода. Пам’ятка не така вже велика, але явно варта більшої уваги туристів.Read More »
Мій спільник Владислав Бурбела та молода поетеса Марія Дачковська готуються до фестивалю “Відкрита ніч”, де покажуть анімацію у виконанні Влада на вірш Марії.
Для участі у фестивалі було потрібне субтитрування англійською, за яким звернулися до мене. Врешті-решт, було вирішено для субтитрів використовувати дослівний точний переклад, однак автори ролику сказали, що якби йшлося про дублювання, то використали би мій, літературний варіант.
Оригінал ви можете прочитати тут. Переклад – під постером.Read More »
Вперше за декілька місяців пишу огляд, вперше за декілька років пишу огляд на книжку, вона того варта 🙂
Це хороший приклад постмодерного твору. Read More »
Я таки вибрався на недільну службу. І не просто на службу, а до громади, що є сестринською по духу з моєю рідною Українською лютеранською церквою (УЛЦ). Це громада SELK (Самостійна євангелічна лютеранська церква), яка знаходиться на іншому кінці Бонна і до якої я ніяк не міг доїхати цілих три місяці.
Меса відбулася у невеликій переважно дерев’яній будівлі зі скромною дзвіницею надворі. В залі було не більше 70 місць і менше половини з них були зайняті. Напевно, консервативне лютеранство скрізь є отією самою “малою черідкою”, про яку йдеться в Писанні.Read More »
Вперше в житті відвідав Бельгію. Наразі це найзахідніша країна, яку я бачив. Щоправда, це також була і перша подорож по Європі, що справила неприємне враження.
Я нагадую, що абсолютна більшість моїх фоток клікабельні і я раджу дивитися їхні великі, кращі версії.Read More »
Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.
У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Read More »
Око Сови 