Можете забити мене камінням, але мені дебати на стадіоні сподобалися. Я не вбачаю в них кризу демократії. Такого роду дебати – неконвенційні. По-хорошому, вони не можуть слугувати заміною більш предметному обговоренню програм у студії, але мені поведінка обох кандидатів на стадіоні розповіла про них значно більше, ніж зміст їхніх заяв.

Дебати на стадіоні були дуже подібні до реп-батлу. Ніхто реп не читав, але всі ці нависання чинного президента над Зеленським, коли той зачитував свої запитання “з народу”, натовпи підтримки за спинами двох кандидатів з рукостисканнями і прапорами, запитання з тролінговими панчлайнами, трансляції дебатів закордон – це все було дуже близьке за атмосферою до словесної дуелі реперів. Бракувало лишень, щоб ведучий Андрій Куликов на початку сказав “Погаласуємо, трясця!”.Read More »

Мене вражає, що екзит-поли/результати першого туру когось вражають. Навіть серед мого освіченого оточення у людей подекуди прорізалася справжня паніка – бо “клоун набрав більше 30%”. аАаАа! Друзі, годі.Read More »

Read More »

Ми увійшли в епоху виборів ще минулого літа. Я кажу “епоха”, бо йдеться не просто про “довгий” виборчий 2019-ий, у якому вже відбуваються президентські, а незабаром відбудуться і парламентські перегони, йдеться також і про наступний, 2020-ий рік – рік виборів київських. Вони будуть не набагато менш напруженими і не набагато менш важливими за вибори 2019-го.

На жаль, я вже чую від декого зі своїх друзів думки, що нема смислу голосувати. Причини формулюються по-різному, але переважно все зводиться до того, що кандидати, які радше подобаються – “непрохідні”, а “прохідні” кандидати не подобаються взагалі. Тобто є відчуття нездатності вплинути на ситуацію в країні. Звичайно, це демотивує, але я закликаю всіх добряче подумати перед тим, як відсидітися у день голосування вдома за серіалами.Read More »

Є борці за чистоту раси, а є борці за своєрідну “расову” чистоту мови. Останніх зустрічаю набагато частіше – як критиків моїх текстів. Зокрема текстів, які я пишу про відеоігри. Постійно вимушений вислуховувати їхні скарги на “американізованість” моєї мови або ж на те, що я послуговуюся “кацапськими правилами”. І ці ґраммар-наці, як і звичайні праворадикали, живуть у режимі постійного пошуку ворогів. У їхніх очах звичні для більшості людей слова чомусь раптом стають ознакою мало не державної зради, а правила правопису 1920-их чи якісь іще спірні та не до кінця засвоєні всіма реформи стають залізобетонною, непомильною істиною.

Тож я вирішив пояснити докладно, чому я вживаю слова на кшталт “файл” або “шутер”, чому я не люблю літеру Ґ, чому в цьому немає нічого поганого і чому слово “зберігайлівка” вживати не слід, якщо ви справді турбуєтеся про розвиток української культури.

Так, це ще один допис у жанрі “моя велика відповідь на постійно повторювану дискусію”. Бо дістало, дістало немилосердно.Read More »

Днями переглянув кілька промов американських політиків щодо смерті сенатора Джона МакКейна, який пішов з життя 25 серпня. З цих виступів можна чимало дізнатися не лише про покійного сенатора, але і про американську політику, і про США в цілому.

Найцікавіші промови – Ліндсі Грема, близького соратника МакКейна, Джо Байдена, демократа і екс-віце-президента США, та двох президентів – Джорджа Буша молодшого і Барака Обами, які свого часу перемогли МакКейна на президентських виборах. Перші дві промови – дуже емоційні, інші – більш статечні, але не позбавлені ані суму, ані гумору. Так, гумору було чимало. Жарти під час панегириків – це дивно і… неочікувано правильно.Read More »

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.Read More »

Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.

Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”.Read More »