Доброго здоров’я усім – як новоприбулим, так і давнішим читачам!

Мій особистий блог, відомий як “Дамітріанство”, змінюється. Відтепер нова назва цієї віртуальної місцини – “Око Сови”. В цьому дописі я розповім, чому так сталося і чого очікувати далі.

Напевно, у 2024-му, посеред усього хаосу навколо, дивно починати якийсь новий блог, який не буде сфокусовано на темі війни, а тим паче – текстовий блог. Тож, як і у всякій справі, потрібно спершу відповісти на сакраментальне запитання…

Шоб шо?

Передовсім, я шукаю зони комфорту в цифровому світі. Я шукаю місця, яке я міг би назвати своїм віртуальним “представництвом”.

Я публікую всякого потроху на багатьох різних платформах, але жодну з тих сторінок я не можу назвати повноцінно своєю. Майданчики соцмереж для цього просто не годяться: деякі з них майже не показують мої дописи навіть підписникам, навіть за умов реклами, усі почасти блочать українські аккаунти, інтерфейси ФБ та Інсти заплужені рекламою та “рекомендаціями” настільки, що їх майже нереально читати, Телеграм очолюється “хорошим рускім”, Твіттер очолюється самозакоханим проросійським наркоманом, а всі альтернативи мейнстримним соцмережам так і не набули великої популярності.

Тож, ніби блудний син, я повертаюся до свого давнішого дому тут, на WordPress.

Як і раніше, це місце, де можна викласти і зберегти свої думки у довільній формі і без обмежень по кількості знаків. Думки, які звідси можна поширити різним людям, розкиданим по різних платформах. Думки, які варто буде згадати.

Хотілось би вірити, що, як і раніше, ця платформа посприяє пошуку нових цікавих і якісних знайомств.

І звісно, я просто потребую задовольнити свою індивідуальну особливість: я думаю лише коли пишу. Блогування як практика саме по собі є корисним, бо змушує структурувати безлад у голові, вправлятися у вираженні думок, дозволяє випробовувати їх, заохочує дізнаватися нове.

Професійне, особисте, філософське

Про що писатиму?

“Око Сови” я починаю з допису на професійну тему – про цільові аудиторії. Я точно писатиму про комунікації, зокрема – політичні, оскільки це мій фах. Давно хотів торкнутися деяких міфів і озвучити кілька порад, які я надав би як клієнтам, так і колегам. Повернемося до питань про сторітелінг в широкому смислі слова. Звісно, поговоримо про “хибну свідомість”, пропаганду, і про ті ж таки соцмережі.

Я і далі писатиму про самоорганізацію чи то пак самовладання. Буде більше рекомендацій книг, дотичних до цієї теми. Поговоримо про життя в нашій реальності, про час і вік. Імовірно, буде кілька практичних думок про особисте. І ще, нарешті, я опишу ігрофікацію, яку я втілив у власному житті – її переваги і вади.

Звичайно, буде політекологія: всякі оці мої високофілософські міркування про природу влади в різних смислах і на різних рівнях. Чому право на самооборону фактично відсутнє і чому споживацтво – це насправді добре.

У процесі я підтягуватиму у оновлені категорії вдалі старі дописи – якщо вони досі актуальні. Та цього разу я не ставлю собі за мету тягти з собою усе, що публікувалося колись.

Чи буде про війну? З одного боку, я взагалі не хочу бути диванним оракулом-пустозвоном – їх і без мене уже мільйон. З іншого боку, а чи нині у нас можливо щось сказати про щось так, щоби воно взагалі було відірване від теми війни?

Будуть нові “конспекти” прочитаних книжок за всіма згаданими вище темами… і поза ними теж. Наприклад, невдовзі я можу написати про… бьордвотчінг!

І якщо вже я згадав про птахів…

Сова – символ роду

“Дамітріанство” називалося так тому, що свого часу американці, для яких я перекладав проповіді у церкві, називали мене “Дамітрі”. Якось так у них виходило. Тож я узяв собі цю викривлену версію власного імені як прізвисько. Але те, що здавалося дотепним у 2011 році, геть не обов’язково є доречним 13 років потому. Та і я вже не зовсім та людина, якою був тодішній “Дамітрі”. Пройшли кілька великих випробувань, і ми всі й досі у процесі нової жорсткої травматизації. Це час перевинаходити себе.

Нова назва – новий початок. Перевинаходження себе і повернення до власних витоків – речі дуже часто споріднені.

Чому саме совине око? Бо Сова – це історичне прізвище мого роду, що походить із Сумщини. Сови є символами багатьох речей, як хороших, так і поганих, і мені якоюсь мірою притаманні як перші, так і другі. Ну і ще сови можуть виглядати водночас дуже строго і дуже смішно – риса, яка значною мірою мені притаманна.

Велика дяка моїй спільниці Moontessa за чудовий дизайн аватарів, які змінюватимуться посезонно!

Прикінцеві положення

Невідомо, скільки ми всі проживемо, адже триває велика війна. Я не знаю, як багато встигну відобразити у “Оці Сови”. Але сподіваюся, що на цьому переіменованому віртуальному судні зможу вже доволі скоро доплисти до веселіших часів.

Приємного читання!